Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Хворі й ті, що приїхали тільки відпочить, поводяться солідно, чемно: на вид, неначе, як і сором'язливі й дуже дорожать своїм спокоєм та тим гарним вражінням, що робить на них дика й чарівна природа Кавказа. Як що ви побачите їх у день, коли ще музика не грає, то вони чемно сидять де небудь в холодку парка і абож „предаются мечтам", або ж читають книжку чи газету. Коли ж в парку грає музика, – а буває це од 5 до 7 годин у вечері і вранці од 8 до 9, – то будьте певні, що знайдете їх біля маркової естради непремінними слухачами оркестру. Зрідка вони беруть участь – і то на свою відповідальність так, щоб не знали п. п. дохторі – в екскурсіях на гори, в ліс, або ж розглядають сусідні курорти. Фліртова публіка, або ж „вертуни", як назвав їх один мій знайомий, складається з шкільної молоді обох полів і всяких типів шкіл середних та вищих, п. п. офіцерів, чиновників, купчиків й ин. Це здебільшого все народ непосидячий, неспокійний, моторний, рухливий, – публіка, що знає собі „ціну" й дивиться на все через рожеві окуляри. Для неї, здається, немає ніяких перепон, а ні перешкод. Вона то стрибає, то вертиться то сновигає взад та вперед по одному, парами й цілими низками по аллеях парка. Ось сонечко спустилось за краєвид; на землю насувається приємна кавказька пітьма; повітря таке чисте, легке, що дихаєш повними грудьми й не надихаєшся, музика скінчила свій концерт; в парку така сила народу, що ніг де навіть яблокові впасти; все це сновигає і гармидерує; жінки шелестять платтями; офіцери брязчать шаблюками та шпорами, курортні стукають ціпками об хрящуватий пісок; в повітрі неначе рої пчіл гудуть, – то все публіка робить останній денний променад, готовлячись до ночного спокою, навіть і хворі повставали з своїх засиджених міст і пійшли на проходку. Любив я в оцю хвилину й собі потовкаться поміж юрбою, побалакати, инколи, з знайомими, а здебільшого на самоті стежить за публікою. 190