Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Ось насупроти вас плавом пливе юрба; гляньте на неї, „какая смесь племен, наречий, состояний"... Тут і воєнні, тут і духовні, тут і чиновники, тут і крамарі, й фабріканти; пригляньтесь до її обличчя, – все тут здебільшого випещене, вилощене, все це ті багаті дукарі, що марнують й кидають направо й наліво гроші. Але є тут чимало й „середнього обивателя" і в мінімальній дозі пролетарів-інтелігентів. Але тільки інтелігентів... Мужика, того невтомного робітника Росії, працею й соком якого живе й ця курортна публіка, тут немає. А ні великоросійського „зіпуна“, а ні української й білоруської „свитки", тут не вглядите. Але ні, я помилився. Ось, вище галлереї емір бухарський будує собі роскішний палац, там ви знайдете великоросійського мужика – муляра. А щоб нашого нужденного українського селянина, або ж нещасного білоруса, що заїли злидні, ви тут уздріли, то це даремна річ. Він бідний, неосвіченний і не наважиться навіть в своїй свитці з спецефічиим духом і в своїх чоботях, що тхнуть дуже дьохтем, пройтись тут поруч з цими розцяцкованними джевджиками; він не може навіть і зазіхати на цей чудодійний Кавказ... бо дуже мала у нього калитка... Але невже ж наш селянин так-таки й не має нужди в Кавказі? Невже серед наших селян нема ні анемічних, ні хорих на шлунки, ні слабих на ревматізм, пранці й ин.? Скільки завгодно. Тільки Кавказ для нього область неприступна. Зробіть кавказькі курорти приступними для всіх, навіть й для мужика, – йому найпаче дайте спроможність користуваться водами Кавказа, і тоді він може повірить у медицину... Прислухайтесь до мови курортних: тут і французька, й англійська, й німецька, й польська, й грузинська, й армянська, й татарська й навіть самих нікчемних гірських народців, не кажучи вже, що над усими ними панує великоросійська. Тільки а ні єдиного звука по українськи, неначе українців, як народа, Серце стискується за Україну, що у неї такі сини поїзні, недбайливі, що до своєї мови... 191