Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ законові володіння «діли та пануй», хотіли наложити свою імперську руку на Близький Схід. Та однак не пощастило нікому з них добути того щастя, бо ані один із партнерів не виграв. Росія не дістала цілої Вірменії, а противно мусіла відступити ще й деякі вірменські віляєти Туреччині; не скористала й Англія ані УСА, прогнані турецькою відмоложеною армією вождя Турків, Кемаля Ататюрка. Не скористала й Туреччина, що ослаблена внутрішними переворотами та розбором її імперії по Севрському трактаті, ледвищо встигла здрігнутись завдяки Ататюркові, збіраючи свій нарід в етнографічні межі, і не маючи вже змоги приєднати Азербейджану. Не виграли й самі таки кавказькі народи, бо ні одна країна Кавказу не вдержалась самостійною державою. Настав переворот в Росії та згодом напір червоних військ на південь. По придушенні України та по здобутті теренів над тихим Доном й Волгою, пішли червоні на Кавказ, проголошуючи тоді впливові революційно соціялістичні гасла, потвороли тоді з Кавказьких держав свої союзні республики. Малочисельні народи та і повставші в воєнній завірюсі їхні держави не змогли вдержатись проти большевиків, маючи навіть стратегічне забезпечення. Непорозуміння між самими таки кавказцями за їхні національні кордони лише прискорили страту їхньої державности. Та однак ці святі дні чотирьох націй витиснули невтертий знак в душах та поглибили в серцях цих людей гін до волі. Ці дні пригадують молодому поколінню та старим батькам, що вони не народи гірських полонин, а самостійні нації, сини та доньки славних героїнь та героїв, як Шамиль, що його героїчну боротьбу описує ціла майже європейська література, бо він до останнього боронив волі .своїх братів- горців перед московсько-царською навалою. Ці дні згадують про славу кавказців за грузинської цариці Тамари, що колись була найбільшою володаркою Кавказу та була в політичних зносинах із українською імперією, та згадують остаточно часи, як народи цеї старої вірменської культури, сягали своїми впливами берегів 198