Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ мусульманські наставники цей резервуар з водою призначили для підтримування в хаті чистоти. Але тепер в ньому купають дітей, перуть пелюшки, миють посуд і т. д., наївно вірючи в захист од усяких хвороб святої води. Господарська культура стоїть дуже високо. Нашим українським селянам, щоб досягнути такої культури, прийшлося б у цих варварів багато учитись. Крім культури виноградників, садків – садять редьку-редіску, моркву, буряки, всяку капусту, цибулю і всякі східні зілля – трави, присмаки до їжі, про котрі у Київі, або Полтаві і не чули. Треба зауважити, що в цій місцевосте літом дощів не буває, значить вся городина викохується тільки працею та пеклуванням господарів. Поливають городину дуже просто: на городі колодязь; коло його приправлене вирло з двома цебрами. Запряжуть у вирло ішачка і він крутить собі помаленьку, а цебрі, чередуючись, виливають воду в жолоби. Вся татарська інтелігенція в Баку, не виключаючи й беків, демократична, недавнього похождення. Як тільки в Балаханах (промислове місто) почало з землі рости золото, то почали нарозхват скуповувати землі; а землі ті по більшости належали сусіднім селянам; от ці хлібороби, забравши чималі гроші за земельку, поробились нафтопромисловцями і домовласниками міста Баку. Татарські селяне визначаються своєю ощадністю і крім того, на них Кораном накинуто добру уздечку: не можна їм вживати ніяких спиртних напитків, і от це спричинилось до того, що гроші одержані за землю не були пропиті, а пішли в діло на зріст національного капиталу, за котрий майбутня татарська інтелігенція скаже своїм батькам і дідам велике спасибі. Ще йдо цеї пори бакинська татарська буржуазія і інтелігенція не порвали звязків з селом і землею; трохи не кожний з них має на селі садибу і все мріє перебратись на житло знов до села. В городі треба носити накрахмалені комірці, тісні ботинки, а там 201