Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ оповідання, каже мій товариш, вони слухають в 1.110 і раз і все таки плачуть; прослухають ще 1.000 разів і все будуть плакать. Театр у кавказьких татар офіціально виступив на арену громадського життя з 1904 року. З першу робив несміливі ступні: улаштовували вистави не більше пьяти-шести раз на рік, але що далі він (театр) ставав смілішим. З 1912 року при т-ві „Ніджат“ під керуванням артистів зорганізувались дві аматорські труппи оперна і драматична, котрі дають що пьятниці і празника, спектаклі. Чимало драм написав Нажаф бек Везіров, наприклад, найпопулярніші: „Мусій бет Фахрадін" і „Гаджі Карі“ та инші. Крім того користуються перекладами з арабських, російських і європейських драматургів. Як ни дивно, а якось вийшло так, що у їх в один час з драмою заявилась і опера. Найбільш популярні серед татарської публіки опера „Лейлі Меджнуси“, сотворена чисто із народних мотивів і друга, по композіції трохи складніша „Аслі Керем“; крім того є ще оперети і незначні опери, всього біля восьми. Всю сучасну культурну музичну продукцію постачила одна людина Узейрбек Гаджибеков, заслуги якого в сфері творчости національної татарської музики не менші, ніж для українців нашого славетного М.В.Лисенка. Таким чином татарський театр робить значний поступ і має майбутність при всих своїх особливих національних властивостях і оргінальностях, так далеких од європейського музичного і драматичного мистецтва. Запорукою кращої будуччини татарського театру служить любовь татарської публичности до свого національного мистецтва і охоче одвідування свого рідного театру. Питання з приводу переходу од празникових вистав на що-денні, вирішиться на користь останніх в найближчому часі. С.Порубайміх [2]. 2. Рада. – 1913. – № 51, 2 марта (15 березня). Татарський культурний рух на Кавказі. 204