Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Цей наш плюс – то наша рідна справа, що сіллю в оці муляє нашим ворогам, спонукує їх на всякім місці й при всякій слушній і неслушній нагоді стромляти дрючча перешкод в колеса нашого національного відродження, а нас – напружувати всі свої сили в ооротьоі з ними і в цім гартуватись. Чи вміємо-ж ми як слід зужиткувати перевагу свого становища? Чи бьеться в нас живчик нашого почуття й свідомости в тій мірі, в якій міг-би битись навіть при данних умовах? Хто здолає сказати – так, ми беремо од життя все, що можемо?.. Цього ніхто не скаже, бо не має на те підстав. Доказів того, що далеко не все гаразд у нашім житті й його національних проявленнях у межах сучасних можливостей, можна було б навести чимало. Обивательщина – пошестна хвороба, й вона, ця лихая година, не минула й нас, принісши з собою й багато своїх спеціфичних хвороб, що тяжко одбилися на нашій праці, на наших настроях, на наших змаганнях. Це перший доказ, який сам собою на тякає й на инші. Але мені хотілося б зазначити кількома словами одну хибу нашого національного життя, яка має, на мою думку, не аби яке значіння й вагу в національнім будівництві. Це наша байдужість до національного відродження инших недержавних націй Росії, байдужість, що завше дає почувати якусь нашу самотність, відокремленність од спільної всім справи й змаганнів. Підвалини, змагання й шляхи, яким простують до своєї мети пригнічені народности, однакові, однакові звичайно й перешкоди; але кожна нація в свою боротьбу за культурне визначення вносить завше багато своєрідного, самобутнього, особливого, а тому й цікавого та навчаючого. Чи може бути щось більш цікаве, як стежити за культурно-національним життям народностей, близьких нам своїми недолею, змаганнями, надіями, бажаннями? Знайомство з національним рухом недержавних націй підняло б наш дух, нагадуючи, що ми не самітні в своїм ході до ясної мети нашої, що поруч нас живуть милійони, десятки милійонів людей, рідних нам по духу, які так само, як і ми, не хотять, не можуть загинути, як нація, а 209