Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ вживають усих сил, щоб зберегти своє національне обличчя й шляхом розвитку рідної культури приєднатись до всесвітнього культурного життя, лишаючись і у той самий час самими собою. Це мало б і велике практичне значіння, бо, річ світова, найбільш помилок, часом ! непоправних, робить ізольований од життя. Чи багато ж ми знаємо, напр.. про життя й культурний рух грузин, вірмен, татар (не кажу вже про менш помітні народности, серед яких так само не вмірає надія відродитись до культурної самобутности)? Нам пригадується тільки де-кільки більших статей в «Раді» за минулі роки про литовців, латишів, естів та дрібних звісток про татар, грузинів, вірмен та инш. «инородців»... Ми тільки в-ряди-годи чуємо навіть про те, що діється у наших найближчих сусідів, білорусів, хоч розуміємо їхню мову, бачимо їхні газети, журнали, книжки. З почуттям великого задоволення ми завше констатуємо випадки зацікавлення нашим рухом і змаганнями инших народів; ми наводимо завше при потрібній нагоді відомі слова про наше відродження славетного норвезького письменника Бьєрнстерне Бьєрнсона, сами ж не тільки не захоплюємося, а навіть неї цікавимося ні життям, ні культурою тих народів, з якими братае нас спільна недоля. А між тим, – яка сила там цікавого, що нагадує нас самих, наше минуле й сучасне, нашу історію й дійсність, – такого, що могло б нас підбадьорити, звеселити, надати завзяття. Ми докладно знаємо, напр., що саме думає Іліодор, що зробила пані Лохтіна, іліодорова прихильниця, хоч це нам ні знобить, ні гріє, і не знаємо... ну, хоча б про те, як цими днями шанувала московська грузинська колонія свого Шевченка – поета А.Р.Церетелі. Чи цікаво ж?.. Це ж таке випадкове свято та ще в межах якоїсь незначної колонії?.. Як на чию думку... Отже коли прислухатись до того, що там промовлялося, придивитися до того, як шановано земляками свого національного генія, то безперечно буде знайдено куди більш цікавого й навчаючого, ніж у звістках про генеральшу Лохтіну. Поета Церетелі земляки шанували урочисто й бучно, а відомо 210