Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Крім того, як иише вірм. газета «Мшак», стаття 272, на якій засновано наказ католікоса, зовсім не торкається вірменських шкіл, для яких істнують правила 1874 року. На підставі цих правил вірменськими школами порядкує вища духовна вірменська влада. Виходить, що своїм наказом католікос сам обмежив у правах себе і ту автономію, що має вірменське громадянство в справах релігійно просвітніх.. [10]. 10. Рада. – 1913. – № 259, 12 ноября (25 листопада). Вірменська преса. Недавно, з приводу ювилеїв вірменської азбуки й друку, ми подавали відомости про початок вірменської преси. Зазначимо ще де які етапи з історії її розвитку. Поки вся Вірменія перебувала (до 1829) під владою Персії й Турції, не могло й розмови бути про публіцистику, про пресу в теперішнім розумінні. Мусульманський уряд давав де-яку самостійність тільки духовенству, але воно було одірване од життя, примушене пильнувати своїх догматів і підтримувати авторитет церкви, коли ж і зустрічалось із життям, то за повинність уважало повставати проти всякої новизни. І хоч який далекий од ідеала був російський режим 80 літ тому, все ж, коли значне число вірменів опинилось у російському підданстві, вони зачули зміну. Почались подорожі на захід, знайомство з європейською думкою; передові елементи почали мріяти про приєднання всього вірменського народу до європейської культури. Головні діячі цього періоду (Абовьян, Назарян, Налбандян) мусіли взятись до невдячної праці – утворення літературної мови. Стара вірменська літературна мова (грабар), якою й досі одправляється церковна служба, виробилась ще в ІУ – У століттях і тепер зовсім незрозуміла більшости народу, мова якого за той час не тільки змінилась, а й розбилась на говірки, які настільки одрізняються одна од одної, що де-хто доводив, ніби без повороту до старого ,грабару" вірмени ніколи не зможуть порозумітись між собою. Отже новатори рішили виробити нову мову, за підвалину якої взяли найбільш поширену араратську говірку. Коло 30 літ (з 40-вих по 60-ті р.р. XIX ст.) йшла ця робота, – йшла одночасно й боротьба між 231