Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ воні зібрали трошки грошей і добрались до Буенос-Айреса, а звіци приїхали в Росію, де їх ждуть злидні, бо все попродано. (Земщ.) [11]. 11. Рада. – 1913. – № 133, 12 іюня (25 червня). Як вони браталися. З приводу сербських протестів проти участи П.Мілюкова в міжнародній комісії по балканським справам, навіть А.Савенко обурюється в ч. 226 „Киевлянина". Він пригадує собі всеславянський зьїзд журналистів і гостинність сербів, коли на голову російських журналістів посипалося чимало комплиментів од возлюбленної братії – пригноблених славян. Цікавий між иншим такий інцидент: Після польського гимна п. Вергун вимагав, щоб виконали й російський гимн. Душ з десять росіян підійшло до Вергуна... Мабудь дуже миролюбивий вигляд був у російських славянолюбців, коли стався загальний заколот. Всі посхоплювались з своїх місць.. Серби кричали нам: – Царисти! Чорна сотня! Столипинці!.. До нас підступали з кулаками. Контрпротести ніякого не було: зала була однодушна. Підкреслення самого Савенка! Скінчилося тим, що всі руські (в тому числі й галичане). Мовляв, нате й моїх пьять! Подалися геть з бенькету. Йшли ми під вигуки: „живем поляці!“ Ніхто нас не вдержував. Другого дня призначено було гулянку на пароході по Дунаю, до Залізних воріт Звичайно, ми, руські журналісти, одноголосно рішили утриматися од участи в цій гулянці. Похмілялися, значить, після вчорашнього братання. Від дальшого перебування в Сербії ми також «утрималися». Нагулялися – час до дому, час. 36