Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ розвиток капіталізму й його поиутчиків викликали величезний рух, закрашений в яскраво-національний колір, —досить, кажемо ми, пригадати усі ці факти , щоб пересвідчитись, наскільки безпідставними та свавільними являються міркування Р.С.-Д.Р.П. Правда, на де-які народи й нації капіталізм справді вплинув руйнуюче: як на приклад таких народів, можна вказати на індусів в Британській Індії, на індійців в північній Америці, на негрів у південній Африці та на инших. Але причина занепаду та виродження цих народів лежить не в тім, що розвиток капіталізму примусив їх залишити свою нижчу культуру та зіллятись з дужчими, культурнішими народами. Нічого подібно.го; індійці та негри зовсім не асіміліруються вони просто вирождаються. І вирождаються вони через те, що капіталізм був для них не однією із стадій історично-необхідної господарської еволюції, а прийшов до них цей капіталізм з вогнем і мечем, „яко тать в нощи“, не питаючись, чи доросли ці народи до його прийому, чи ні. Капіталізм застав ці народи не в стадії натурального господарства, а в стадії або „первістного комунізму", або патріархального ладу, коли усі засоби вироблення, усі форми життя, усі поняття пристосовані до чого вгодяо, тільки не до капіталізму. При таких умовах раптове та ще гвалтовне заведення капіталізму справді може убити націю. Але яким побитом капіталізм може знищити націю цілком підготовану до нього, націю, яка перебуває, прим, в стадії мануфактури, це секрет Р.С.-Д.Р.П., секрет, якого вона, на превеликий жаль, нікому не хоче довірити. Зрештою, припустимо навіть, що розвиток капіталізму наприкінці всього доведе до злиття усіх націй в одну велику семью, з однією мовою, одним громадським ладом, одними звичаями й одним домашнім побутом. Але це буде сама Рос. п. визнає це наприкінці всього, себ-то після цілого ряду громадських та господарських процесів, це злиття буде наслідком довголітньої еволюції, дуже складної і ріжнобічньої. Та що буде – це річ инша, а тим часом життя сунеться в цілком 53