Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Після усього сказаного, ми, здається, не дуже помилимося, коли скажемо, що будувати який-небудь торетичний будинок на згаданій фразі, це значить – будувати на піску. Одно з двох. Або національного питання зовсім не істнує однаково як для буржуазії, так і для пролетаріату, або ж воно існує і – тоді з ним мусять рахуватися не тільки буржуазія, а й пролетаріат, що являється живою частиною живого тіла – нації, а не абстрактною „субстанцією". Ніяким „по стільки – поскільки" тут не повинно бути місця, бо коли вони свідчать про що небудь, то тільки про брак щирости та справжнього розуміння вимог життя. Але як же заохочувати робітників до національної боротьби, коли „національна боротьба затемнює клясову свідомість пролетаріату, бо а) зужує прирву між пролетаріатом даниої нації та її буржуазією і б) сіє розбрат між пролетарями ріжних націй, особливо ж між пролетарями націй „державних" та „недержавних" розпачливо лементує Р.С.-Д.Р.П. На це можна відповісти тільки те, що Рос. Партія сама утворює собі страховища-вітряки й потім воює з ними, як із справжніми перешкодами. Звідки Р.С.-Д.Р.П. взяла, що національна боротьба затемнює боротьбу клясову? З того факту, що національна боротьба утворює спільні інтереси між пролетаріатом та буржуазією пригнічених націй? Гаразд. Але цього факту ніхто й не думав перечити, тільки замісць слів „національна боротьба" треба поставити „національне поневолення", – тоді витання буде ясноіще. Справді, коли яка-небуть „недержавна" нація на кожнім кроці свого життя терпить національний гніт з боку нації „державної, то цей факт може затемнити класову свідомість пролетаріату поневоленої нації. „Праця й капітал подають одне другому руки, одностайно виступаючи в оборону національної волі", як картинно висловлюється д. Інсаров. Який же висновок випливає із цього факту? Очевидно, той, що коли національний гніт з силою історичної необхідности рано чи пізно мусить викликати різку одсіч з боку поневоленої нації, коли ця одсіч неодмінно мусить вилитись в форму боротьби за національне визволення; коли, нарешті, ця боротьба може хоч на хвилину 56