Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ засипати при рву між інтересами пролетаріату й інтересами буржуазії, —то соціялдемократія, як партія класової боротьби пролетаріату, мусить взяти й цю пролетарську справу в свої руки і надати її яскраво-клясові змість і форми. Це єдино логічний і розумний висновок із факту істнуваеня національного гніту, і на цей шлях давно вже стали як поодинокі найвидатніщі представники західноєвропейського соціалізму, так і цілі соціял-демократичні партії. Із поодиноких видатних содіяль- демократів ми можемо назвати Каутського, Бебеля, Жореса, Пернерсторфера, Адлера, Дашинського, що в цілім ряді статей та промов не раз підкреслювали своє прихильне відношення до національного питання взагалі й до національного питаная в Росії зокрема. Із соціал-демократичних партій найяскравішим прикладом треба вважати Австрійську соціяль-демократичну робітничу партію, яка не тільки включила в свою програму домагання національно-територіальної автономії для усіх націй австрійської держави, а й влаштувала своє внутрішнє партійне життя на підвалинах національної автономії. Та Р.С.-Д.Р.П. прикладами не переконаєш. Як колись славянофіли, потім народники запевняли, що Росія йде своїм особливим, непохожим на усі инші, шляхом, що „гнилий Захід" нам „не указ", – так і тепер Рос.С.-Д.Р.Пар. заплющує очі на приклади й на голос доброго розуму й товче одно: соціал-демократії не личить мішатись в таку питомо-буржуазну справу, яв боротьба за національне визволення. На другім аргументі Р.С.-Д.Р.П., се б-то на тім, що національна боротьба сіє розбрат між пролетаріями ріжних націй, ми довго спинятися не будем. Скажемо тільки, що коли що сіє розор ат між пролетаріями ріжних націй, то це не боротьба за національне визволення, як каже Р.С.-Д.Р.П., а національне поневолення. Національне поневолення поділяє пролетаріят однієї країни на дві верстви: на верству привілеї рованих, до якої належать пролетарі „державної" нації й на верству поневолених, до якої належать пролетарі усіх „недержавних" націй данної країни, 57