Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ Здається, ми не дуже помилимось, коли скажемо, що нам більш-менш пощастило довести усю безпідставність та теоретичну нікчемність міркуваннів Р.С.-Д.Р.П. в справі національного визволення. Таким чином, для нас лишається в повній силі питання, поставлене в початку цієї статі; що спонукає Р.С.-Д.Р.П., ставитися вороже до визволення пригнічених російських надій? На нашу думку, відповідь на це питання треба шукати не в теоретичних іміркуваннях Р.С.-Д.Р.П., а в об‘єктивних умовах її існування. Із елементарних положень історичного (або економічного) матеріялізму ми знаємо, що напрям думок людини залежить від тих умов, серед яких вона живе. А що справедливо для поодинокої людини, те справедливо й для цілої громадської верстви а тим більше для політичної партії. Як відомо, Р.С.-Д.Р.П. ще й досі перебуває в стадії зросту, формування. Ще й досі ця партія не стала натуральним керманичем класової боротьби пролетаріату, як, напр., німецька або австрійська соціял-демократичні партії. Ріжні внутрішні „тренія", „большевізм та меньшевізм“, агітація за і проти робітничого з‘їзду, бойкот виборів і одночасно участь у виборах, розрив і знову злука з „Бундом“ – все це свідчить про те, що партія ще не вийшла із дитинства, що вона ще не має сталих поглядів на певні, дуже важні, громадські чинники. Коли згодиться з такою оцінкою Р.С.Д.Р.Партії, то можна зрозуміти й її негативне відношення до національного питання. Просто Маркс та Енгельс не дали невних діректів на цей випадок, а самостійно вироблювати собі світогляд Партія за ріжними „хатніми" справами не мала часу та й спроможносте. Але „жени природу в двері – вона влетить у вікно"... Національне питання є та ж природа, і од того, що Рос.С.- Д.Р.Пар. ніколи не хотіла ним займатися, воно не позбавляється своєї пекучости і значіння: воно настирливо вимагає відповіді. Щоб відповісти хоч що-небудь, Р.С.- Д.Р.П. обмежується фразами в роді „пролетарі не мають батьківщини" та „не справа соціял демократії проповідувати автономію та федерацію". Поневолені нації, 59