Коваль Г.П. Із життя недержавних націй / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2020. – 303 с.

Коваль Г.П. ІЗ ЖИТТЯ НЕДЕРЖАВНИХ НАЦІЙ скомпоновані декларації для привселюдного виголошення свідчать про напрям державної політики, а факти реального життя. Поки-ж що ці факти не викликали ніяких сумнівів у тім, що націоналістам і правим нема чого лякатись [21]. 21. Рада. – 1912. – № 284, 13 декабря (26 грудня). В числі 15 «Петербургской Новой Газете» уміщена передова стаття на тему, – чи бути Росії державою національною, чи державою національностей. Зазначивши той безперечний факт, що Росії не уникнути розвязання національного питання, „Петербургская Новая Газета“ пише: „Певність в неизбежности национальных стромлений внутри государства“, висовує питання про шляхи державного розвитку Росії, – чи може вона, остаючись державою централізованою, стати державою національною, чи повинна, перебудувавшись на основах децентралізації, розвинутись в державу національностей? В такому вигляді національна проблема в першу чергу висовує питання українське, бо, звертаючись до національної структури Росії, бачимо з перепису 97 року, що великоросів було 43,3 проц. всього населення, українців 17,41 проц. і білорусів 4,57 проц. Коли українці, а поруч з ними і білоруси, мають грунт для того, щоб вважати себе за окремішну національну одиницю, що претендує на волю національного самовизначення, то їх прийдеться зарахувати до тих инородців (небіжчик Столинін зробив вже це), – які, по влучному виразу Вл.Жаботинського, на ролю «безплатного приложения к великорусской народности» ніколи не згодиться, а разом з тим і визнать, що шлях державного розвитку Росії веде до держави національностей». Лишаючи питання про можливість федеративного ладу в Росії, газета зауважує, що перебування Росії на основі національно теріторіальних автономій, цілком можливе і навіть необхідне: 63