Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

12 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 щоденно. Недавно, наприклад, трушено школу вчительського 3‘язку. Арештовано кількадесят учнів і двох кермачів: діректора В. Буковинського і інспектора 3. Герінга, обох відомих і користних діячів на літературному і науковому полі. Через кілька день оповіщено присуд адміністрації. Школу зачинено поки триває воєнний стан, або, як кажуть песімісти, до кінця світа, молодь вигнано зі школи не дозволивши вступити до инших шкіл, навіть приватних. Буковинського і Герінга покарано трьох-місячною вязницею. За що? Даремне питати. Такий стан справ викликає невпинні колотнечі. Не революційний рух тому винен – але скасовання всіх прав через настанову воєнних станів. Через те, що зупинилась не тільки справедливість, але навіть тінь її, виникають усякі громадські і приватні самосуди. Те, що тепер діється в Лодзі є доказом, що ми вернулись до перед-культурних відносин. Крівава помста, закінчення з зброєю в руках усяких суперечок і непорозумінь, револьверна куля, як єдиний доказ в кожному конфлікті, взаємне вбивство релігійних або політичних супротивників, вбивання кожного хто стоїть на перешкоді – де найзвичанійші факти з нашої біжучої хроніки. Кріваві колотнечі в Лодзі під час Великодних свят вибухнули зпочатку на грунті релігійного фанатизму агітації христіянських демократів проти маріявитів. Соціядісти стали на боці маріявитів і тоді напались також на соціалістів. Іерез те, що поліція і військо не мішались, люде мусіли сами боронитись і повставали нові вбивства і нова помста. Неможливо знайти вихід з цього пекельного становища. Відозви партій, які одностайно закликають, щоб робітники залишили взаємну боротьбу, не досягають мети. У Варшаві масових убивств ще немає, але „потайні душогубства" лупаються вельми часто. Факт убивства доктора Држевецького (убили найняті розбишаки. Ред.) поясняється наче б то його приватними відносинами, все ж таки одначе заявляється більш зрозумілим на грунті теперішнього становища, ніж в кожному иншому часі. Ніколи, не вважаючи на польові суди, не було стільки безкарних злочинств, як тепер [2].