Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

148 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Польщу й будувати тут фабрики. Принадою для них були великі ринки збуту Росії і дешеві робочі руки Польщі. Промисловість колишнього «Царства Польського» сконцентрована, головним чином, на лівім березі Висли (бувші губернії Радомська, Келецька, Варшавська, Каліська і, особливо Петраківська). Найбільш розвинулися дві галузі промисловости – текстильна й металургійна. Металургійна та метало-обробляльна промисловість виникла головним чином в Радомщині, в південній частині Петраківщини – Домбровський камяновугільний басейн – і в Варшаві, (фабрики метальових виробів, ріжних машин, будови мостів і т. ин.). Варшавські фірми будували багато великих залізничних мостів в Росії, метальові вироби вивозились в значній кількости навіть на схід Сибіру. Що до текстильної промисловості, то вона зосередилась переважно з Лодзі, що протягом 50 років з маленького містечка – виросла в велике місто з півмілійоном мешканців. Крім Лодзі і околишніх міст (Згерж, ІІоб’явиці, Відзев і Збунська Воля) велика текстильна промисловість була також в Томашові, Жирардові (під Варшавою) й почасти в самій Варшаві. В иншім кінці Польщі – в Білостоці виникла також досить велика вовняна промисловість. Вироби польських текстильних фабрик вивозилося в Росію, де вони успішно конкурували з виробами московських та Іваново-Вознесенських фабрик. Про велике значіння російсько-українського ринку для Польщі – каже професор К. Воблий – говорять такі цифри: біля 75% виробництва бавовняно-папірової промисловости вивозилося на російсько-український ринок; для вовняної промисловости ця доля підвнщувалась до 90% і для льонної – біля 50%. Такого переважного значіння зовнішнього ринку в порівнянні з внутрішнім, – народньо-господарча історія не знає. В польській текстильній промисловості ми маємо огидну гіпертрофію зовнішнього ринку, що створилась історичним, політичним, та економічним звязком з Росією. Для прикладу