Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

149 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 можна показати, що вивіз німецької текстильної промисловости досягав лише 20 % продукції виробу. З зазначених цифр, – зрозуміло, що без російсько-українського ринку польська текстильна промисловість не може відродитися». 3 даних того-ж професора Воблого – кращого знавця цього питання, – вивіз польських мануфактурних виробів на російсько-український ринок досягав перед світовою війною великої цифри – 447,5 мілійонів карбованців золотом. В наслідок війни та революції – Польща здобувши самостійність – втратила вкупі з тим російсько-український ринок збуту для виробів своєї промисловости. Під час знецінення грошей, коли заробітна платня давалася що-раз безвартіснішими папіровими марками, коли реальна зарплата польських робітників була надзвичайно мала, – помічалося де-яке життя в польській текстильній промисловості наслідком досить значного вивозу виробів цієї промисловости в Балканські держави – Румунію, Болгарію та Югославію. Це створювало в польських промислових колах вражіння, що зазначені країни можуть замінити російсько-український ринок. Ця ілюзія швидко розвіялась як дим. Тепер, коли польська промисловість не в силі конкурувати головним чином з чехо-словацькими текстильними виробами польські промисловці знову приневолені дивитися на «природній» – старий ринок збуту польських текстильних виробів, – на російсько- український. Польський промисловий капітал, що розвивався до світової війни, завдяки тісному звязку з російсько-українським ринком, почав знову шукати контакту з ним. З цією метою вже наприкінці 1923 року їздив до Москви для переговорів – голова спілки підприємців лодзинської текстильної промисловости Павловський. Одначе ця поїздка не дала будь-яких конкретних наслідків, бо до цього часу в торговельній умові не врегульовано ті спірні питання, що повинні мата своє розвязання в договорі між СРСР та Польщею.