Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

205 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 пасивне право військовим, нарушили невтральність війська у внутр. Політ. конфліктах. До заяви сен. Струґа прилучився в імени Визволєня сен. Янушевський [9]. Всю Польщу, польське суспільство до глибини вразила звістка про смерть Йосифа Пілсудського. 13 травня 1935 Помер Йосиф Пілсудський, творець відродженої польської держави. Померла людина, якої імя вже за життя стало легендою, людина, яку одні обожали як півбога, інші ненавиділи найбільшою ненавистю, – така людина, яка справді записує сторінки історії. І цього факту не заперечують ні вороги ні приятелі: це була велика індивідуальність, індивідуальність на мірку багато більшу від пересічної мірки його земляків, і особистою трагедією якої була докладна знайомість психіки цих земляків: „Маршал Йосиф Пілсудський майже ціле своє життя вчився серед невимовних моральних терпінь – любити Польщу й погорджувати поляками з періоду неволі, які невольницьку петлю винесли у душах і перенесли в життя самостійної вже Польщі, як історичну святість, як вказівки розуму і методи політичного думання. Та погорда росла серед нікчемного і змарнілого післявоєнного покоління і доходила до засадничого почуття людини, та нікчемність мучить. Звідси його самотність, звідси в останніх роках гострота його слів і творів, звідси вкінці переконання, що треба супроти поляків сильної руки, щоби вони зрозуміли, що так жити, як досі, не можна...» (Ігнатій Дашинський; „Рік після травневого перевороту“). Сьогодні вже відомо, що так само, як молодече захоплення геройською романтикою переніс Й. Пілсудський на грунт власної революційної боротьби („...Я був закоханий у Наполєоні і все, що торкалося мого героя, проймало мене захопленням та розпалювало уяву... але всі мої мрії зосереджувались довкола повстання і збройної боротьби з москалями...“ – стаття у «Проміні» 1903), так само соціялізм вважав тільки засобом до осягнення ціли („Адже хіба ніхто не згодиться вмирати за підвишку заробіткової платні на 10 сотиків: треба дати людям ціль, вартну жертв, – хочемо самостійної Польщі, щоб можна уладити життя краще й справедливіше для всіх...») – так само теж підтримував