Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

21 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Полєміка пана Заглоби. (або: Польське панство і українське хамство). В учорашньому числі „Ради" надруковано листа якогось „szlachcica i zacnego czlowieka“, де цей достойний представник не менш достойної породи іафетового коліна (як відомо, од Сіма походять семітські народи, од Хама – українські „інфаміси" і взагалі всякі демократи, ну, а шляхтич, яко найвища і найблагородніща порода – безперечно від Іафета) вичерпав увесь лексікон лайки, на яку тільки багата польська мова, щоб вилити все своє обурення проти українського „хамства". Певно читачі наші познайомились уже з цим перлом шляхетської полеміки, і ми увільняєм себе од прикрого обовязку переказувати всю ту грязюку, в якій бабрається наш достойний пан-шляхтич. (Думаємо, як би безсмертний пан Заглоба встав з домовини, то обома руками підписався під цим листом). Редакція наша тоді ж зробила свою увагу, що це – тільки характерний зразок тих листів, яких надіслано до неї вже кілька, – все більш-менш в однаковому дусі, – подібно до того, як колись предки сучасних полемістів, не одважуючись виступити одверто, засипали теж анонімними листями київську адміністрацію, листами, в котрих була не тільки лайка на нелюбих шляхті українських діячів, але просто на просто – доноси. Очевидно, діти свято додержуються батьківських традіцій і, твердо памятаючи заповіт, що „czochci z chamem pojedynku nie przyjmuje“, просто обмежуються самою лайкою або доносом. Ми такими традіціями не пишаємся, і через те беремо на себе сміливість висловити кілька своїх думок що-до суті цього обурення на нас панів-шляхти, обурення, яке виливається з одного боку в формі листів, подібних до надрукованого вчора, з другого – в газетних статях польських часописів „шляхетського" напрямку. Ми цілком свідомо ставимо на одну дошку й незрівняного листа нашого аноніма і статі не тільки з галицько-польських газет, але хоч би й з „Dzien. Kijow.", бо коли в перших перед нами уявляється вся шляхетська душа „на распашку, то „Dzien. Kijow." уважає себе примушеним держатися в межах літературної пристойности, про те й у його раз-у-раз