Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

22 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 прориваються слова: „zbrodniarze", „anarchisi", „hajdamaki" і т, п., – очевидно шляхетська душа налита вщерть благородним обуренням і ледве-ледве утримується од того, щоб не висловиться дійсно в дусі пана Заглоби. Це ми говоримо що-до форми тих статей, але що ж торкається до змісту, то єй-Богу не знаємо, чим кращі всі ті ламентації про українську кровожадність, невдячність, гайдамацтво і прочі смертні гріхи, чим усе пе краще од щирого в своїй безпосередности листа нашого аноніма? Та було б несправедливо не згадати, що польська шляхта старається втихомирити українських „хамів и самими тільки погрозами й громами; ні, вона ще хоче показати нам усю глибину шляхетського благородства і вплинути на наші зачерствілі душі єлейним милосердям і святобливостю. Так, в учорашньому числі „Dzien. Kijow.“ надруковано пастирського листа біскупа Більчевського з спеціальною порадою на нашу адресу – прочитати його і у відповідь зацитувати щось подібне з пастирських листів «українських біскупів». Хоча нам здається чудним міряти настрій певного громадянства тим, що кажуть представники його релігії, яка по своїй суті повинна стояти вище од усякої національної та політичної ворожнечі (пригадаймо відомий афорізм Гейне про Господнє всепрощення), але ми з охотою прочитали листа ксьондзя-біскупа Більчевського, і перше ніж відповісти „Dziennikowi Kijow.“ цитатою з слів когось з українських єпископів у Галичині, позволимо зробити собі кілька уваг до зацитованого„Dziennikom Kijow.“ листа біскупа Більчевського. Перш за все пригадаємо, шо лист той писано ще в 1906 році, одже прикладати його до сучасних подій не дуже зручно, а друге – лист цей нагадав нам якісь дуже знайомі мотиви... біскуп Більчевський, бачите, звертається до своєї пастви, ніби то наляканої погрозами галицьких українців, прогнати поляків з Східної Галичини, і заспокоює її тим, що, мовляв, „кров польська і українська у нас так помішана, що поділити і тих і других неможна", і що коли б поляки й вибрались з Галичини, то там повстав би такий плач і лемент, як в день страшного суду... Тому то шановний пастирь радить на всі „brendi" ріжних „warcholow i burzicieli zgody“ одповідати, що от мовляв стоїть у Кракові