Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

23 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 українська церква, а українців же ніхто звідти не виганяє, та що взагалі поляки мають право сидіти і в Галичині, і в Київі, бо вони цілі століття боронили і люд і землю українську од почан. Ці лицемірні слова (неможна ж справді вважати польського біскупа настільки наївним, щоб він сам вірив у те, що „поляків“ хоть збірається вигнати з Галичини!) цілком нагадали нам вигадки нашої чорносотенної преси во дні погромів 1905 року про те, ніби євреї хотять вигнати усіх „русских" з нашого, краю, що вони думають засновати тут своє царство і т. ин. Воля ваша, а ці заспокоювання біскупа Більчевського нічим не краще від тих чорносотенних вигадок. До речі, пора б уже й „Dzien. Kijow." покинути вдавати з себе наївну інституточку: адже ж ми виступаємо не проти польського народу, не проти його робочих класів, але проти тої пануючої шляхетської верстви, яка гнобить весь український народ, усі його класи в Галичині, і простягає свої руки на Правобережний Україну. На боці польського народ – всі наші сімпатії, так само, як і на боці тих польських поступовців, які вміють стати вище над класовими й націоналістичними інтересами, і які самі борються проти шляхетського панування. Розуміється, біскуп Більчевський, яко представник шляхетсько-клєрікальної ідеології й думав по свойому, але ми сумніваємось, щоб у Галичині хто плакав, коли б звідти вибралися всі паразіти в образі шляхти; певна ж річ, коли хто з тамошніх українців і говорив про ісход поляків з Галичини, то мав на увазі не якийсь біблейський ісход цілої нації, але власне – шляхти; відомо кожному, що в Східній Галичині поляки живуть як поміщики й урядовці, і про ніякий польський „народ" немає там мови. Ну, та шляхта одвіку засвоїла собі монополію- назву „народа", а решта для неї – хлопство, хамство (по термінології нашого аноніма); инші ж поняття в голові у неї не укладаються. Тепер же pour la bonne bouche порадимо „Dzien. Kijow." прочитати, раз він цього так хоче, пастирську проповідь митрополіта Шетпицького; її друковано в галицьких газетах. („Руслан", ч. 85, „Гром. Голос" та ин.); там цей „Князь церкви" і польський граф клеймить боротьбу українців, а особливо вчинок Січинського не гірше од самих поляків;