Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

239 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Польща так скоро розлетиться та ми зна ли ясно, що нам з одним з наших найтяжших займанців не подорозі доки вони на нашій землі. Жадні аргументи не промовляли за тим, що будемо воювати з поляками за Польщу, бо вона шість століть нас гнобила. З другої сторони Німеччина, як противник Польщі, не була нашим ворогом». Питаюся С., як відбувалася мобілізація і як попав він у німецький полон. Розказує, що у роках 1925 – 26 відбув чинну службу у 6-тім полку піхоти у Люблині і по відбуттю військо вих двотижневих вправ в роках 1927 – 28 дістав мобілізаційне призначення на випадок війни до келецького полку в ступені старшого стрільця. Поляки хотіли в цей спосіб усунути українців від рідних земель. Останньо по кликали його до війська щойно загальною мобілізацією 1 вересня 1939, «Мобілізація в нашому селі – каже С. – відбулася так, що цього самого дня стягнула нас поліція до уря дової станиці солтиса і підводами, зареквіро ваними у наших селян, відставили нас на дві рець, запакували до потягу і казали спішити ся наче б скорість поїзду, від, нас залежала. Можна було вносити, що полякам досить горя чо, а наш поїзд з перешкодами сунувся повели. Річ ясна, що багато українців не підпорядкувалося загальному мобілізаційному на казові, бо велика скількість укривалася по лісах, на які, як я пізнійше довідався, робила військова жандармерія нічні «наязди». Ранком 2-го вересня приїхав я до Кельц. Зауважив я відразу певну трівогу. Як пізніше показалося, була недостаточна скількість одягів для змо білізованих, а що більше, не відомо чому, не було крісів. Богато змобілізованих лишалося у своїх цивільних одягах і їх потрохи розпускали ломів. Для мене знайшли старий одяг і старий австрійський кріс і я ще цього самого вечера пішов з курінем, що стаціонував коло Кельц в напрямі на захід. Нам ка зали, що ми наступаємо, а німці втікають. Та скоро показалося щось противного. Нас вічно бомбардували німецькі літаки. Вже третього вересня вечером почалася метушня, а дальше очевидний відворот. Цілу кольону сильно обстрілювали кулемети і легка артилерія противника. Здавалося, що ліс, в якому ми опинилися, почав смертний танок. Летіли відламки дерев. Переразливо плакали кулі скорострілів. Цілі відділи безладно відступали. Вечером 7.IX. показалося, що ціла сотня,