Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

244 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 повинні були бути – ще запіллям. Ми бачили, як впродовж днів і годин коміть головою переверталось усе, чи жила польська держава і польське громадянство повних 20 літ. І це було без прецеденту в історії. Тому надзвичайно цікаво, потрібно й корисно розглянути причини того небувалого у всесвітній історії прецеденту. Не мали ми, очевидно, змоги читати те, що на цю тему написала досі міжнародня преса й публіцистика. Але не маємо сумніву, що й досі широкий світ не може вийти з дива над загадкою, якої і досі не в силі розгадати: «як це сталося, як це було можливе?!» Не можуть цього напевне зрозуміти чужинці, бо й не розуміють самі поляки, які самі вічно завдають собі ті питання, не находячи на них відповіди. Польська закордонна пропаганда старається упрощувати справу: польська держава, мовляв, просто не могла встоятись перед ударом сильнішого воєнного противника, який зломив її перевагою своєї численнішої краще вивіваної армії, яка ще й записала на свій рахунок всі користи, що їх має завсіди той, що атакує, а не той, що борониться. Така пропаганда має, очевидно, на меті звести всю дискусію на тему причин упадку Польщі на площину воєнної гри сил, іншими словами на площину цілком фальшиву. Бо нема ніякого сумніву, що на провалі польської державности заважили чинники посередні і безпосередні, та що про безпосередні причини треба казати щойно на самому кінці. Бо сама війна і її вислід, це були лише жнива. Дозрівала доля польської держави впродовж цілих 20 літ. Зерна, з яких виріс її упадок, були засіяні вже при самих народинах і впродовж повних 20 літ польська нація, її відповідальні громадські і державні діячі, не зробили нічого, щоб ті зародки завчасу вбити. Навпаки, вони докладали всіх зусиль, що приготовити загибіль власної держави власними таки руками. Не німці, не українці і не москалі, ніякий інший дійсний чи вигаданий ворог Польщі й поляків польської держави не завалив. Нікому іншому тільки самому собі можуть приписати заслугу цю. Очевидно, що це твердження кожний поляк і чужинець міг би вважати наклепом, або бодай злобним і безпідставним обвинуваченням, коли б не – докази, – коли б не факти.