Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

246 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 польський – здавалося б – залізо-бетоновий будинок, який розлетівся, як дімок із карт, засипуючи своїм румовищем усе, чим жив і втішався польський нарід. Застерігаємося теж згори проти заміту, що його міг би дехто зробити, немов автор цих рядків хоче «вчити поляків». Це невірне, бо й неможливе. Не вірю в правду польської приповідки «мудрий поляк по шкоді». Що більше, я глибоко переконаний, що коли б доля полякам знову всміхнулася і вони знову прийшли до власної держави – відносини в ній ні на трішки не змінились би на краще, якщо не погіршали б (щоб «відбитися»)! Проречисто свідчать про це польські настрої, які шукають винуватців: то в німцях, то в українцях, то в одному тільки польському таборі, який в останніх роках був при владі, то в одному тільки гуртку міністрів та генерального інспекторату військ! Всі ці пошуканки хотять виправдати катастрофу, хотять скинути на когось вину, хотять спекатися тягару відповідальности. Ми ж знаємо тільки одно на оці: правду, історичну правду [3]. Проклін минулого. (Вдача і настрої). Можна ріжно й усяко підходити до історії давньої Польщі. Але назви історика не була б вартна людина, яка піддала б у сумнів безперечну історичну правду: що всіх трьох поділів Польщі у другій половині ХУІІІ ст.. не спричинила ні Прусія, ні Австрія, ні Московщина, тільки – внутрішній польський суспільно-державний розклад. Цей розклад відомий під коротким іменням шляхетщини, байдуже, чи під шляхетщиною будемо вважати поганий державний устрій і суспільну структуру тодішньої Польщі (вільна елєкція, привілеї шляхетської верстви, кастовість і панщина, погане законодавство і брак судово-карної екзекутиви) чи повний упадок обичаїв, про який уже Баторій казав у свому універсалі, вказуючи в ньому, що «замість обичаїв прийшли старші злочини». Вже Жигмунт Август залишив був Польшу у повному правно-обичаєвому хаосі, а проте від його смерти до першого розподілу Польщі минуло рівно 200 літ. Цей факт створив не тілько рогрішальну формулу «Польща стоїть безладдям» («Польська нєржондем стої»), але й цілу історіософічну теорію, немов то мірою прикмет польського народу є його