Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

247 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 хиби, а слабість мірою його сили. Очевидно, що така парадоксальна теорія не витримує критики: анархія історичної Польщі могла втримуватись лише так довго, як довго сусіди були слабкі, коли ж тільки сусіди скріпилися – вона мусіла потягнути за собою упадок держави. Не Катарина і не Фридрих ані Йосиф були винуваті, тільки всі ті Браніцькі, Ржевуські, Чарториські, Огінські зі запроданським Станиславом Августом на чолі. Але й вони не виринули у періоді розподілів Польщі, як «dues ex machina»: вони мали своїх гідних попередників у постатях Радзєйовського, Вишневецького, Януша Радивила, у власній «фамільній традиції», на яку складалася діяльність і ментальність поколінь. Скажете: це однобокий підбір, бо по другому боці можна б представити галєрію безперечних польських патріотів, хоробрих боєвиків, розумних політиків. Так, без сумніву це правда, але – цих останніх було менше. І цих перших було більше і вкінці вони мали перевагу, вони надавали напрямок подіям, вони витиснули страхітливу печатку на перерозподільній історії Польщі. А проте трагічний кінець шляхетського безправства, гульні й анархії не вплинув на переоцінку цінностей у польському громадянстві. Єдина політична школа за часів займанщини – школа краківських консерватистів – ніколи не ала симпатій серед поляків, не прийшла теж до голосу і відродженій Польщі. Сентимент до давнього минулого був саме сентиментом до шляхетщини, яка найшла свою апофеозу у Сєнкевичівській «Трильогії», що з черги стала євангеліями нових польських поколінь. Зберегли надалі свою вартість дві найбільш питоменні риси історичної шляхетщини: 1) нетолерантність і 2) фразеологічна буфонада. Тому у парі йшла ненависть до всього непольського, з покрикуванням себе на гасло «за вашу й нашу свободу». Матейко знайшов у постатях Скарги й Рейтана вдячну патріотично-дидактичну тематику для своєї артистичної творчости, але політичної науки з помилок минулого польське громадянство не винесло ніякої. Поетичні «сни про потугу» висловлювались в гаслі «від моря до моря», яке стояло під спільним знаменником з гаслом «панства народового»: була це третя найбільш