Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

258 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Пілсудський свою «співпрацю» з соймом таки від травня 1926 року, коли то «запросив» представників усіх польських соймових клюбів до президії ради міністрів (за кабінету Бартля) та облив їх помиями, які вони мовчки облизали, не найшовши між собою ні одної людини, яка настереглась би проти таких епітетів. Ті лайки повторювалися спорадично, у статті «Дно ока». «Погасаючому світові», у зізнаннях на розправі мін Чеховича і при всяких нагодах. Зі свого боку сйомова більшість робила Пілсудському далі всякі пакости, з тією ріжницею, що тепер змінилося обличчя тієї більшости. Бо Пілсудський, всупереч логіці і загальному переконанню, лаяв учорашніх своїх звеличників із лівиці нарівні з ворогами з правиці, а відкидаючи і диктатуру і демократію – не проголошував сам ніякої позитивної устроєвої програми. Таким робом змобілізував проти себе і правицю і лівицю, зате спірався на партійному новотворі, що прийняв назву «Дезпартйний Бльок співпраці з урядом» (ББ). Вся ж роля ББ полягала у тому, щоб сліпо виконувати волю Пілсудського, ак коли тої волі ніхто не знав – щоб її по своїй вподобі відгадувати і своєю інтерпретацією всіх противників тероризувати. Конкретно ББ мав два завдання: у соймі перевости нову конституцію, а в краю бути допомічним органом державній адміністрації. Але. Не маючи ніякої програми(єдина політична партія у світі!) та жонглюючи лише фразою про «ідеологію маршала Пілсудського» без ніякої точнішої політичної дефініції, що значить ця ідеологія, ББ став табором, який швидко перетворився у прибіжище кар’єристів та сприт ярів: сунули туди перебіжчики з усих інших політичних партій, ішли туди протеговані державної адміністрації, всі тії, яких можна було купити та які хотіли на «ідеології» нажитися. Популярним став вислів, що у ББ найчисленнішою із трьох колишніх лєгіонових бригад є бригада – четверта. Найшлись у тій четвертій бригаді і польські магнати, які зраділи, що Пілсудський відвернувся від демократичної лівиці та відразу переорієнтувались (голосний «пакт нєсвєржський», на замку кн.. Радзивила у Нєсвєржі, в кінці жовтня 1926 року, де прийшло до безпосередньої зустрічі Пілсудського з польською магнатерією з нагоди декорування саркофагу полеглого у 1920 р. ад’ютанта Пілсудського, Станислава Радивила: через те потім до уряду Бартля ввійшли