Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

257 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 поборював проект Скорського про організацію начальної влади військової влади. Політична атмосфера у Польщі від тієї боротьби не кращала. Зізнаючи у процесі пор. Блонського, який буцім то очорнив своїх зверхників, склавши рапорт, що вони дали йому, Блонському, приказ інвігілювати Пілсудського, сам Пілсудський так характеризував відносини у Варшаві з літа-осени 1923 року: «Тоді панували у нашій державі дивоглядні відносини. Дивоглядні тому, що всі люди казали про якісь державні замахи… Вже підчас мого урядування в Польщі був стосовний телефонічний підслух на найвищих становищах… Ген Шептицький (військовий міністр у кабінеті Вітоса) ночував раз у команді міста у зв’язку з поголосками про замах…»Коли в врешті справа законопроекту про устрій військової влади не рухалась з мертвої точки не вважаючи на заходи ген. Желіговського в уряді Скшинського (листопад 1925 до травня 1926) і коли на зміну тому останньому урядові прийшов знову «центро-правий» уряд Вітоса, який першим своїм ділом сконфіскував інтерв’ю Пілсудського у «Курієрі Пораннім» – Пілсудський підняв збройне повстання, відоме під назвою травневого перевороту. Перший президент Польщі згинув від кулі. Другий утік пішки бельведерськими городами і мокотівськими полями до замочку у Вілянові, де зрікся своєї резидентури. Пілсудський знову став фактичним диктатором. Але від того моменту почали діятися знову цілком несамовиті історії, які не тільки не поклали край внутрішній боротьбі за владу і не тільки не оздоровили атмосфери, але ще більше її наелектризували. Пілсудський накинути ніякої зміни конституції не хотів, диктатури у свої руки не взяв, резидентури також не прийняв, хоч 31 травня 1926 року ненависний йому сойм вибрав його президентом 2920ма голосами (на 196, які впали на ендека Бнінського). Ствердивши, що «у відродженій державі не прийшло відродження душі народу» (26.У.1926) – Пілсудський почав «перевиховувати» польське громадянство і його політичну верхівку методами, які доводили до цілком протилежних наслідків. Посипались ординарні лайки з найгіршими вуличними вульгарними висловами, які були специфічною сенсацією для всієї великої чужинецької преси. Цими лайками розпочав