Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

260 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 інтерпретуючи по свому, що це вже звичайний закон! Очевидно, що залежало послам ББ не на направі устрою, бо нема такого кепського устрою, при якому не можна б добре правити державою, якщо громадянство є внутрі зі споєне, політично освічене та має кадр справжніх державних діячів, які вміють правити . Єдина ціль, яка просвічувала таборові ББ було: закріпити владу за собою та виключити від влади конкурентів з інших партійно- політичних таборів. А поняття влади було у більшости членів ББ тотожнє з поняттям почестей, високих платень, синекур, знаменитих посад, матеріальної наживи, з поняттям упривілеєної версти. І трагедією Польщі не було те, що вона мала кепські устрої, тільки те, що поміж кожночасним устроєм та кожночасною владою не було ніякої гармонії. При складанні конституційного закону думали про одно, писали про інше, а для написаного не мали виконавців. З найбільшою яскравістю показалося це якраз після вирішення нової конституції, себто в останньому 4 і пів літньому періоді Польщі [5]. Програма, провід, організація. Коли був уПольщі державний діяч, який мав широкий політичний овид, умів і любив приймати самостійно ризиковні постанови, приказувати та брати за свої постанови і прикази відповідальність, себто – коли був діяч, який мав усі дані бути диктатором, то у Польщі існував партійницької гіпер-демократії, а політично зорганізоване польське громадянство ставилось до того свого провідного діяча так, що (кажучи його власними словами) «остогиджу вали (йому) життя постійною нагінкою, обмовами і найпоганішими наклепами». Коли ж не стало у Польщі того діяча і не було нікого, хто міг би справді компетувати на становище провідника держави і нації (не своїми амбіціями, а прикметами) – тоді у Польщі завівся культ вождівства, а голові держави надано права і компетенції більші, ніж їх мав який-небудь монарх в Европі чи президент Злучених Держав Північної Америки. На президенті польської держави тяжіла – згідно з новою конституцією – «відповідальність супроти Бога й історії за долю держави»: «в його особі зосереджується одностайна і неподільна державна влада».