Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

261 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Коли розпочалась боротьба за ревізію конституції, що звеличники Пілсудського казали, що треба її переробити на міру Пілсудського. Але роки минали і з весною 1935 року було вже відомо, що Пілсудський ніякої влади вже мати не буде, бо він безнадійно хворий. Колись ще може виявиться, яке було його безпосереднє становище до проекту нової конституції. Казали, щ проект ББ (фактично: Цара і Подоського, – один став за це у черговій каденції маршалом сойму, другий віцемаршалком) саме тому переходить крізь скільки редакцій у самих його авторів, бо Пілсудський буцім то пристосував до нього ядерну й багатомовну характеристику, вживаючи свого улюбленого, хоч нецензурного вислву: «до д…». Казали теж, що прочитавши первісний конституційний проєкт ББ висловився: «нехлюйна робота». Чи це правда – невідомо. В усякому разі надзвичайно цікаво, що в 10-титомному найповнішому виданні творів Пілсудського, де зібрано не тільки все те, що Пілсудський написав, але й цікавішого сказав, відтворене на підставі записок учасників, а також деякі протоколи розмов (напр. розмова з марш. Сойму Дашинським підчас наскоку кількадесяти старшин на сойм 31 жовтня 1929), нема там ані слова про якунебудь розмову з Пілсудським на тему конкретних змін конституції після травневого перевороту і після створення ББ. Чи можливо, щоб на цю тему не було у Бельведері нарад?! Але фактом є, що Пілсудський нову конституцію підписав, у характері міністра військових справ у тодішньому кабінеті Козловського (кажуть, що після димісії уряду Єнджеєвіча у травні 1934 року предложили Пілсудському список кількох кандидатів на нового прем’єра, між ними Козловського, як такого, що його Пілсудський напевне счеркне, як кандидатуру гумористичну: Пілсудський саме його «на злість» вибрав). Це був останній підпис Пілсудського на державному акті, бо в шість тижнів пізніше, 12 травня 1935, саме в девятиліття перевороту, Йосиф Пілсудський помер. Похоронили його з королівськими почестями, склавши домовину на Вавелі та серце в Остробрамському соборі у Вильні. І щойно після смерти відчули поляки пустку, що її витворив брак усякого авторитету, брак якої-небудь індивідуальности у державі .