Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

262 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Властиво таким авторитетом повинен був бути президент, вивінований тепер у величезні прерогативи влади. Але Ігнатій Мосціцький вправді гарно презентувався у фраку з ордерами чи у спортовому або мисливському одязі, однак поваги не мав ніякої: він відразу зрозумів був свою ролю, як паравану Пілсудського, лояльно цю ролю виконував і до ніякої іншої не був здібний. Щойно згодом, коли почалася боротьба між кандидатами на президента – друга жінка Мосціцького, розведениця його ад’ютанта сотн. Нагурного (це був теж гарний скандал з отим подружжям!) викресала у свому «відмоложеному» старцеві амбіцію влади, яка проявилась в хисті лявірувати у сітці інтриг, що сповивали трасу між варшавським замком та ГІШ-ом («генеральний інспекторат сіл збройних»). Тепер треба було на-лоб-на-шию творити новий авторитет. Мав ними стати наступник Пілсудського в армії – ген. Ридз-Смігли. Пілсудчики не вдоволилися тим, що Ридз став генеральним інспектором армії себто кандидатом на начального вожда на випадок війни. Почали відразу «віндувати» його на найпершу особу в державі, бажаючи, щоб він заняв в цілости й моральну позицію Пілсудського, себто, щоб став безспірним авторитетом узагалі в усіх справах, що торкалися всіх ділянок державного життя та організації і духа польського народу. Для тої мети мав служити обіжник Складковського з 13 липня 1936 про Ридза, як про «першу особу в Польщі після президента». В листопаді того самого року дістав титул маршала, після повороту з Парижа адміністрація вибудувала здовж залізничних рейок тріумфальні брами та викрешувала «масовий ентузіазм нації». З Ридза робили генія і вмовляли в його, що він геній. Навіть пересічно розумній людині могло б від такого кадила (найотрутнішого з усіх газів!) завернутись в голові. Що ж казати про людину, яка не мала ніяких даних до ролі провідника народу і вожда армії та не тільки не був державним діячем, але не мав зеленого поняття про політичні течії у світі й у краю, про вагу політичних проблєм, про можливости розвязки найпекучіших питань державного життя! Пілсудчики всетаки орієнтувались у тому, що Ридз – це щонайвище тільки вивіска, а поза тією вивіскою треба мерщій творити «щось», що булоб тривкіше та більш змістовне.