Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

271 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 не мають рації»: Вітос, хоч неприсутній, грав далі найповажнішу ролю у внутрішній польській політиці. Всі три польські селянські партії: «Пяст», «Стронніцтво Хлопскє» і «Визволєнє», які знайшлись в опозиції до режиму (хоч «Визволєнє», ба навіть частинно «Стр. Хлопське» до травневого перевороту палко підтримували Пілсудського), виреклись взаємного суперництва, об’єднались під спільною назвою «Стронніцтва Людового» та демонстраційно на всіх конгресах вибирали Вітоса своїм головою. І популярність Вітоса не слабла, навпаки, його особа набірала в очах польських селян ореолу «мучеництва». Боротьба опозиції за амністію для берестейських в’язнів перетворилась фактично у боротьбі за особу Вітоса. Зміна виборчої ординації з 8.УІІ.1935, перед термінове розв’язання сойму і розписання нових виборів – це були дальші гасла опозиції. Усіх інших радніших своїх домагань опозиція постепенно зрікалася: вона годилася вже й на саму квітневу конституцію, яку спершу проголосили були «неважним» актом, що йому не треба повисуватися, – але вичислені вимоги творили «comditio sine gua non» співпраці з режімом. Санаційна верхівка про це й слухати не хотіла. Який сенс був для неї ділитися з іншими політичними партіями тими впливами, що їх вони неподільно дістали на підставі нової конституції та виборчої ординації? У незорганізованому санаційному таборі (себто у періоді між розв’язанням ББ та заснуванням ОЗОН-у) і пізніше в ОЗОН-і панували дві течії: одна була за тим, щоб табір пілсудчиків (ОЗОН) став лише осередком і посередником польської національно-політичної консолідації, друга вважала, що сам ОЗОН уже є такою консолідацією і тому кожний, хто хотів би консолідації – повинен просто втупити до ОЗОН-у. Першу течію репрезентував в останньому уряді віцепремієр Квітковський, якого називали мужем довіря президента. У квітні 1938 року він виголосив у Катовицях промову, яку буцім то узгіднив безпосередньо передтим Мосціцьким на замочку у Вислі (на Шлезьку), в якій досить проречисто пропагував ідею між партійних блоків. Та промова викликала сенсацію і сподівання «нового курсу». Тому противники такої концепції з урядового табору подбали, щоб негайно її спаралізувати: Мєдзінський із