Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

270 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 влади від вулиці не брав, зате кожний старався підлещувати їй. Або йти по лінії найлегшого спротиву та повинуватись гаслам демагогів. Цілими роками йшли авантури на вищих польських школах. У жовтні 1936 року Складовський заповів уже виразно, що «уряд буде боротися з анархією у високих школах». Всеодно зараз таки у листопаді того самого року авантури вибухли зі ще більшою силою у варшавській політехніці й університеті. Всі знали, що націоналістичні гасла, якими прикривається польська молодь у боротьбі проти «інородців», це тільки формальна сторона справи, бо по суті кермує цими авантурами «Стронніцтво Народове», яке використовує настрої молоді для своєї боротьби з режімом . Тимчасом і ОЗОН і уряд переймалися самі щораз більше шовіністичними гаслами ворожої ендеції , яка через те не слабла, тільки росла в силу, як найактивніша ідеологічна течія : течія гурра-патріотичної фразеології, нетерпимости, заїлости і мегальоманського засліплення. Хто ж тоді правив Польщею? [7]. Боротьба за Вітоса та за виборчу ординацію. 6). На весну 1930 року відбувся у Кракові прилюдний з’їзд блокованих центро-лівих польських опозиційних партій. Гострі опозиційні й резолюції за заповідь дальшої боротьби з режимом, спонукали уряд повести репресії проти опозиції, яких епілогом був судовий процес т. зв. Берестейських в’язнів, що відбувся у Варшаві у жовтні 1931 р. (три українські посли, що теж сиділи у Бересті, мали окремі процеси й засуди). Центральною особою процесу був Вікентій Вітос, попередній трьохкратний премієр, власник найвищого відзначення у Польщі – ордеру «Білого Орла». Засуджений на 1 ½ року в’язниці, Вітос утік за кордон (таксамо як засуджені колишні чільні польські діячі-посли Ліберман, Багінський і ін..). Здавалося, що вони своєю втечею викреслили себе з політичного життя. Справді, неприсутности більшости отих перших польських політичних емігрантів із відродженої Польщі у краю не помічали – з виїмком особи Вітоса. Щодо цього останнього, то не здійснилася французька половиця, що «неприсутні