Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

275 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Амбіцію Мосціцького далі президентувати і то на підставі нових, майже диктаторських прав та прерогатив, роздмухувала, як ми уже згадували, його друга, на більше ніж 20 літ молодша жінка, яка не на те проміняла молодого ад’ютанта на старого президента, щоб бути «колишньою» президентовою. Знову Ридзові Сміглому перевернули в голові підхлібники та вся кампанія, що мала на меті вмовити в поляків і чужинець кий світ, що Польща має гідного наслідника Пілсудського. Квітнева конституція, писана ще за життя Пілсудського, допускала обєднання найвищої цивільної і військової влади або її розєднання, якщо цього бажав би собі сам президент. І так у 12 ст. казалось, що «президент є зверхником збройних сил»; у ст.. 13, в якій вичислено «особисті права президента», «що творять його прерогативи», признано президентові право «призначати і звільняти начального вожда та генерального інспектора збройних сил»; 63-тя стаття конституції давала президентові право визначувати декретом організацію зверхницьких влад війська і рішати про вжиток збройних сил для оборони держави. Декрет з 5-го травня 1936 управильнював справу зверхництва над збройною силою Польщі. Те зверхництво зберігав президент за посередництвом генерального інспектора військ, який на випадок війни був передбачений на начального вожда. 3-тя точка 63—ої статті конституції казала, що «в разі іменування начального вожда, право диспонувати збройними силами переходить на нього», але «начальний вожд відповідає за акти, зв’язані з вождівством, перед президентом, як зверхником збройних сил». Таким робом Ридз Смігли, іменований Мосціцьким, формально підлягав цьому останньому. Коли Ридз повірив, що він геній, така підпорядкована позиція йому не подобалась, а що грати ролю диктатора зпоза куліс (як Пілсудський) він не вмів, т й на цьому тлі почалось тертя між ним і Мосціцьким, тим більше, що з одного і другого взаємно під’юджували дорадники клік. Дійшло було до того, що Мосціцький відгрожувався, що іменує ще двох інших генералів маршалами: Соснковського і Токаржевського! Коли ж траплялися зпоміж поляків люди з хребтом і характером, які мали відвагу та змогу висловлювати свою негативну думку про підтягання Ридза Сміглого понад мірку, до якої він доріс та яку