Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

28 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Друга ознака польської літератури – це безоглядний шовінізм . В усіх белетристичних творах зустрічаємо революційні заклики до помсти ворожим державам, що поділили Річ Посполиту; за для її оборони все дозволено, навіть зрада („Конрад Валенрод“ Міцкевича). Польський шовінізм зачеплює самого Бога: „ Помсти ворогам, помсти! 3 Богом, або без Бога!" («Dziady» – Міцкевича). І всього цього мусить вчитись українська молодь! Що до польської молоді, то навряд чи на всю Австрію хто-небудь робить більш ексцессів! Досить пригадати польську національну жандармерію, що брала участь у розбишацькому нападі на дідича Гетц Окоцімського, або вулишні сутички коло німецького консулята у Львові, після врешенських подій, або ще розбиті шибки в українських домах після замаху на намісника Потоцького. За участь у всьому цьому польську молодь не покарано зовсім. Найбільше шовінізму – в польських підручниках по історії. У середніх галицьких школах викладається необов'язково «Історія рідного краю» – необов'язково лишень на папері. Коли якийсь школяр зважився б не вчитись цієї історії, то він не міг би сподіватись на добрий балл по загальній історії. Сама назва історії «рідною» – це просто глум; замісць того, щоб відповідно дійсності, поділити галицьку історію на вкраїнський, польський та австрійський періоди, замісць «рідної» розповідається лишень історія Польщі. Навіть за часи останнього, австрійського періода найдокладнійше росказано по польські повстання 1831 та 1863 років. Пригадаймо тепер, що й в українських гімназіях користуються оцим підручником, тільки перекладеним на вкраїнську мову! Таке цікаве відношення до Австрії мало наслідком, що в австрійській державі, підчас придворного свята польські учні співали замісць народнього гімна: „Boze wspieroj, Boze ochron Nasza Polske I nasz kraj!“... (Борони Боже, нашу Польщу й наш край). Звичайно це не пошкодило батькам оцих співаків запевняти у Відні імператора: „при тобі, царю, стоїмо й стоятимем “!