Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

308 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 обіцянки уряд не дотримав: обіцяний українцям мандат дали полякові Йоахімові Волошинському, який вправді був у словах «українофілом», ба навіть видавав за українських часів на Волині газету українською мовою, а проте за часів Юзевського став на Волині, як начальник одного відділу у луцькому воєводстві, фактичним грабарем тамошньої української кооперації, «утраквізуючи» її по зразку шкільного утраквізму. Не вважаючи на ці факти та вірючи таки в добру волю уряду, УПР голосувала за бюджетом та склала заяву готовости лояльно співпрацювати з державними чинниками над нормалізацією польсько-українських відносин (від цього й пішла назва «нормалізація», яка щойно згодом, унаслідку специфічної поведінки уряду і всіх польських громадських чинників, прийняла іронічне забарвлення. У вичікуванні діл уряду легальна українська преса в краю злагідніла свій тон. Революційне підпілля припинило свою акцію. Але докази доброї волі давала лише українська сторона. Бо від уряду – за словами ніякі діла не прийшли! Що більше: прилюдно, з соймової трибуни чи у пресовому комунікаті, уряд ніякої виразної заяви про замір змінити національну політику не склав. Складаючи після конференцій з українськими парляментаристами комунікати до преси, уряд покликувався на аргумент, що «не хоче дразнити польську вулицю та виявляти заздалегідь пляни» і тому обмежувався до кількох слів, що подавали до відома лише факт спільної конференції, та від українців вимагав строгої дискреції щодо становища уряду до українських меморіалів. Зате ні одної поважної справи уряд не полагодив, ні одної обітниці у поважній справі не дотримав! Яскравим прикладом на вартість заяв, складених польськими міністрами у 4-ох стінах, була заява Косцялковського, складена на конференції з представниками українського господарського світа у будинку львівського воєводства, щ0 – мовляв – про дальшу колонізацію мови не може бути, бо він сам, Косцялковський, з автопсії переконався, що Східна Галичина є перенаселена та перенасичена господарсько нежиттєздатними карлуватими господарствами. Тимчасом – як відомо – саме за часів Понятовського, міністра хліборобства в уряді Косцялковського (від половини травня 1936) і в уряді Складковського пожвавлено колонізаційний наплив