Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

311 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 цього вписи до паралельних українських відділів при польській гімназії, з польським директором; українське громадянство той польський маневр збойкотувало), – ані в справі українського університету, ані в справі допущення українців до відсоткової участи у бюрократичному апараті – не зазначалась ніяка зміна на краще: навпаки, у ділянці хліборобських відносин, у кооперативному законодавстві, у відносинах у щораз ширшій прифронтовій смузі, у ділянці тіловиховання і т. п. – було щораз гірше. Виявилося що ввесь «нормалізаційний» шум потрібний був полякам виключно тільки для виборчого компромісу, поза який вони ніякого поважного порозуміння не хотіли. Польська «нормалізаційна» гра була дуже цікава і вона повинна перейти до історії, як зразок «зручности», як уряд разом із польським громадянством свідомо і планово перекреслили останню нагоду бодай злагіднити відносини на польсько-українському відтинку, якщо не можна було розв’язати цієї проблеми. Отож урядові чинники покликувалися все на опозиційну польську шовіністичну вулицю, як той чинник, що шкодить «порозумінню». Тимчасом одночасно державні чинники не тільки в найменшій мірі не впливали, щоб залежна від уряду (його субвенцій та інших привілеїв) польська преса змінила супроти українців і справи порозуміння свій тон, і не тільки в тому дусі не впливали на залежні від себе преріжні польські піввійськові, громадські і т. п. організації, але – навпаки – високі державні урядовці брали участь у всяких зборах, які приймали гострі нацьковуючи протиукраїнські резолюції та – бувало – у канцеляріях воєвідських виділів безпеки деякі з отаких резолюцій були навіть перередаговані – в гіршому для українців дусі! Розпочалася агінка польських т. зв. Громадських чинників проти самої засади якого-небудь порозуміння. Коли раніш, перед «нормалізацією», ті чинники дорікали українцям за їх непримирність, то тепер почали бити на алярм, бачучи найбільшу небезпеку в їхній примирності, від якої буцім то зросте український «стан посідання». Всі польські кола, однаково державні як громадські, охопила дурійка «боротьби за польський стан посідання». З приводу «української небезпеки» говорено на масових польських вічах і зборах та друковано у щоденній пресі найбільші нісенітниці.