Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

315 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 політикою Польщі та внутрішньою існували «ножиці», які не тільки дискредитували міністра закордонних справ, але у пропасть гнали цілу державу, узалежнюючи розвязку проблеми величезної державної ваги – від адміністрацій них кациків із маленьким і вузеньким світоглядом. На польсько-німецькому відтинку бачимо подібні польські вихиляси, що й на польсько-українському. Раз казали про українців, як про «великий братній славянський нарід». Супроти якого нарід польський застосує ягайлонські засади «за вашу і нашу свободу», то знову не признавали взагалі існування українського народу у Польщі, тільки «руського» або «русинського» племени, зішрубованого урядовою статистикою до несповна 4-міліонового колективу, поділеного ще на прерізні «регіональні» породи. Те саме з німцями: раз Пілсудський та Мосціцький приймали представників німецької меншини на офіціальних аудієнціях у Бельведері та на Замку й оформлювали свої приречення у міжнародніх зобов’язаннях, то знову до цілої західної і північно-західної Польщі підходили як до виключно чисто польського краю, з якого треба викорінити всякі сліди німецького матеріального та духового стану посідання . І в офіціальних заявах міністрів внутрішніх справ, освіти та хліборобства і в усій польській пресі політика супроти німців у Польщі зводилася до «віднімчування західних кресів». Як довго Німеччина була слаба, так довго та політика вдавалася: вдавалося вивласнювати німецьку земельну власність, бойкотувати німецьких купців і ремісників, викидати німецьких робітників, виселювати громадян німецької національности, ловити німецькі душі, натиском супроти батьків залежних від польських працедавців, втягати німецьких дітей до польських шкіл, шиканувати німецькі господарські й культурні установи й організації, робити спорадичні погроми, та вічно й безупинно ображувати без примірним «ікацовим» тоном польської преси. Очевидно, що зі зростом сили німецької держави та політика мусіла мати свої наслідки у реакції цілої німецької державницької потуги. Виключно чуттєвий, емоціональний чинник, яким польська державна влада кермувалася у свому підході до проблеми німецької меншини, будучи в цьому однохгвідною з широкою