Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

317 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 закордонних справ давало відповіді, що «розгляне», «не знає, але спитає», «жалує», «впевняє, що воно не повториться», «висловлює віру, що відносини поправляться» і т. д. і т. д. Ні в одному випадку приречення не було витримане! З усіх воєводів у Польщі найдовше урядував Гражинський на Шлеську, який мав лише дві журби: «віднімчувати» Шлеськ та на локальному терені поборювати Корфантого. Шлейський сойм став пародією автономії і був класичним зразком, як то формальна автономія краю може бути використана для повного верховодництва одної національности над другою. Ніодна меншина в Польщі не користувалася симпатіями польської державної верхівки та громадянства, бо кожна з них була в їх уяві «чужим» і небезпечним елєментом, якого можна позбутися тільки чим швидшою повною асиміляцією. А проте справжньою ненавистю обдаровували поляки у своїй масі тільки дві меншини: українців та німців. Замість приєднати їх собі, як елємент, що може бути дійсно небезпечний для держави, зробили все, щоб їх відштовхнути. Замість використати кожну нагоду для злагіднення проблеми. Загирили всі нагоди і доводили до щораз більшого загострення відносин. У висліді мали ми настрої українського села, яке мріяло про пімсту над поліціянтом, та на війну з Німеччиною. «Вартоломеївська ніч» у Бромбергу була виявом тієї примітивної ненависти, що проявлялась у перманентних «пацифікаціях» на зах.-українських землях. Немов кров українців і кров німців могла врятувати Польщу! Замість врятувати її – втопила її у собі та в крові польській… [16]. Білоруси, литовці, жиди, росіяни. 15). Нерозвязання проблеми інших національних меншин у Польщі не мало вже для держави таких трагічних наслідків, як злощасна політика супроти українців і німців, але у сумі – очевидно – збільшало внутрішньо-політичний хаос та накопичувало труднощі, які лише виснажували енергію на непродуктивну боротьбу з власними громадянами та на мобілізацію їх – проти держави. Зрештою, супроти всіх інших меншин зберігала польська політика більше-менше ті самі прикметні риси, що й супроти українців та