Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

318 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 німців: була повна суперечностей, була хитка, непродумана. Нелогічна і нещира, підтягана силоміць під ендецький знаменник «панства народового», та у висліді замість збільшити чисельно, матеріально і духово польський національний стан посідання коштом меншин – збільшила лише кількість внутрішніх ворогів держави. Білорусів поляки відразу легковажили собі, обіцюючи собі проковтнути їх швидко і безболісно. Найбільшу білоруську угодовецьку чи просто полонофільську групу Тарашкевича, яка мала у першому польському виборному соймі 5-ох послів, польська національна політика загнала до комунофільського табору і замість сперти польську державність на білоруських елементах, міністр судівництва Мейштович за аранжував у 1927 році ослаблений процес «Білоруської Громади», в якому акт обвинувачення намагався представити ввесь білоруський національний рух у Польщі, як сепаратистично-протидержавний та радянофільський. Який політичний сенс могла мати така тенденція супроти білорусів, яка червоною ниткою тягнулася аж до самого кінця, – Бог один відає! Від 1930-го року старости не впустили до сойму ні одного білоруса: тоді ввійшов туди вже тільки один-одніський білоруський посол, і то т. зв. державної листи виключно лише завдяки бльокові з українцями, які всупереч усім виборчим «чудам» здобули поважну кількість мандатів. Безпосередньо перед війною на Західній Білорусі «все мовчало». Не було ніякого шкільництва. Була заборонена преса (тільки в білоруській мові виходили спорадичні бюлєтини з білоруського життя, відбивані на шаропірографі), були закриті установи. Погромниками білоруського життя були – після Мейштовича – головно дві особи: виленський воєвода Боцянський та архієпископ Яблжиковський. У Вильні залишилась була ще одна-однісінька приватна білоруська гімназія; якось зайшов туди Боцянський і розкричався відразу на цілий будинок, не тямлючись з гніву за те, що білоруси відважились помістити на стінах коридорів та кляс власної приватної школи написи у рідній мові! Який характеристичний образок для ментальности високого польського державного достойника! Таксамо бувало інколи з різними високими достойниками з західної Польщі, які підчас ферій приїздили до східно-галицьких літнищ