Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

321 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 ножами на жидівських студентів та такі безупинні авантури на високих школах, що до найгостріших суперечок доходило серед польської професури (одні професори потурали ендецькій молоді, якої були протекторами, інші вносили до міністра освіти протести) та тримали в напрузі ввесь державний апарат. Вже за ОЗОН-у господарський антисемітизм ввійшов до офіціальної програми та був проголошуваний навіть устами міністрів з соймової трибуни. А проте одночасно один з найбільших антисемітів у Польщі, В.Студніцький, у своїй публікації «Справа польсько-жидовська» писав буквально: «Участь жидів у польській господарці є така велика, що раптово відсунути їх неможливо, а протижидівська революція, яка мала б на меті вивласнити їх і вигнати з краю, була б катастрофою, розплутала б тільки дикі інстинкти та ввела б насильство і вбивства у внутрішні відносини держави». На іншій сторінці сам автор змальовує найчорнішими фарбами образ катастрофи, яка впала б на Польшу, коли б раптом ви емігрували з держави всі три міліони жидів: на Маршалковській вулиці у Варшаві більшість крамниць була б зачинена, велика дільниця Налєвок та околиці стояла б немов вимерлі, велика частина фабрик станула б, треба би зменшити кількість потягів і т. д. Все ж, усі в Польщі здавали собі справу, що треба підтримувати жидівський еміграційний рух. Значить, в інтересі поляків лежало, щоб головний заморський центр притягання жидів, Палестина, міг якнайбільше жидів прийняти. Тимчасом польська вулиця, підтримана ендецькою пресою, страшенне тішилась, що жидів бють араби в Палестині. Дарма, що це була лише англійська тактика, яка раз вигривала жидів проти арабів, то знову аранжувала арабську протижидівську війну, щоб мати притоку відмовитись від декляраці Бальфура, яка стала Англії вже непотрібна. – Подібну політику з жидами робили поляки. У 1925 р. уряд Владислава Грабського заключив офіціальну і формальну угоду з жидами. Між премієром держави та лідером сіоністів д-ром Лєоном Райхом відбулась урочиста виміна декларацій на парадному зборищі на варшавському замку. Міністром освіти і віросповідань, отже керманичем ресорту, який зробив різні обіцянки жидам, був тоді брат Владислава Грабського, Станислав, відомий ендецький лідер, той самий, який