Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

326 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 свіжими державними кордонами. Те використовування кон’юнктури виглядало так, що з одного боку польська дипломатія на паризькому грунті (НКН – Начельни Комітет Народови) був у листопаді 1917 року офіціально признаний союзниками, як заступник польських інтересів, дарма, що 14 пунктів Вільсона, в яких вперше казалося про відбудову Польщі, були оголошені щойно 8.І.1918), старалася добувати від Найвищої Ради згоду на самі підвалини польського відродження та потім на легалізацію здобутих границь, з другого боку поляки у краю на власну руку і всупереч компромісам закордонної дипльоматії створювали доконані факти і прийнятих на себе зобов’язань не дотримували. Так було зі Шлеськом, де, не чекаючи висліду праці міжнародньої комісії, яка мала переводити плебісцит, поляки робили повстання, причому набір до повстанчого легіону йшов і в Варшаві. Так було з війною проти українців та з використанням у цій війні сформованої у Франції армії Галлєра, дарма, що союзники дозволили вжити її тільки проти большевиків, так було з захопленням Вільна, щодо якого було таке виразне зобов’язання Польщі, що Пілсудський казав ген. Желіговському зробити «бунт» та займати Вільно «на власну руку». Так було з підписаною і анульованою умовою у Спа. Одночасно йшов спір з чехами за Тешинський Шлеськ, Спіж та Ораву, а на сході розпочалась війна з Совітами. Це був «Штурм унд Дранг», період польської політики, який тривав до затвердження східніх границь, себто до 15 березня 1923 року. У тому періоді не було іншої політичної думки, як тільки поширити як змога найбільше свої державні кордони в усі сторони світа, без огляду на те, як воно вплине на національний склад держави і її внутрішню структуру та як вплине на дальші взаємини з сусідами, коштом яких ті кордони поширювано. До найбільшої політичної мудрости належить знати, коли слід у свому переможному поході самому зупинитись та як треба примирною політикою злагіднювати імперіяльстичні здобутки. Коли польські патріоти кажуть, що мови неможе бути про який-небудь польський імперіялізм у роках творення польських державних кордонів, та що річ ішла лише про ре віндикацію польських земель, то – очевидно – це твердження не витримує