Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

327 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 критики: слід просто глянути на мапу національностей. До того, польська публіцистика вважала завжди великою помилкою, що поляки в отих перших роках не влучили до Польщі цілих Східних Прус з Кенігсбергом, та велася цікава полеміка на тему, чому у ризьких переговорах тодішні польські делєгати не настоювали на пересунення східних кордонів по лінію Камянець – Проскурів. Але в оцій війні з усіми, в оцьому гарячковому розтяганні території молодої держави можна б було добачувати ще політичну думку тоді, коли б безпосередньо після того прийшла була пошуканка за стичними точками польської державної рації з державними раціями німців, росіян, чехів, та з національною рацією українців, білорусів. Може історія була б теж виправдала «Штурм-унд-Дранг» період тоді, коли б і в цьому періоді і після нього видно було послідовне намагання розв’язати кардинальну польську дилєму: «Німеччина чи Росія?» Воно не значить, що польська закордонна політика ніколи не здавала собі справи з поваги тієї дилєми. Навпаки, були дуже виразні спроби її розв’язати, але цілість польської закордонної політики була така хитка, нерішуча, така короткозора і наставлена лише на кон’юнктурні негайні успіхи, що остаточно вона мусіла скінчитися катастрофою. Смертельним гріхом польської закордонної політики, якої зрештою ніколи не можна відмежувати якимось муром від настроїв і бажань громадянства та від напрямних думки, що находить свій вислів у політичній публіцистиці, тим смертельним гріхом було легковаження собі обидвох сусідів, і західнього німецького і східнього російського. Те легковаження залишилось у польському громадянстві від часу, коли і Німеччина і Совіти були слабі. Факт теж, що рапальський договір (умова німецько-совітська з 16.ІУ.1922) не мав для Польщі трагічних наслідків, притупив у польському громадянстві свідомість небезпеки, яка грозила б Польщі, коли б німецько-російське наближення повторилось серед змінених обставин, себто в часах, коли минувся період слабости обох тих великодержав. Тому теж і закордонна політика Польщі вдовольнялася формальними умовами, які запевнювали їй «нормальні» зв’язки з сусідами (напр. польсько-німецька конвенція щодо транзиту з 21.ІУ.1921, конвенція з Вільним Містом Данцігом з 9.ХІ.1920,