Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

340 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 наступу супроти Карпатської України. Він, Липський, сподівається, що розвязка справи у тому досі не суперечила б німецьким інтересам». Знову мін. Бек запросив до себе 14 грудня 1938 р. німецького посла у Варшаві фон Мольткого, заявив йому своє бажання втримувати дальше польсько-німецькі взаємини по лінії пакту порозуміння, просив посередничати у справі безпосередньої зустрічі з мін. Рібентропом та порушив конкретно дві справи: Данцігу й Карпатської України. Щодо першої. То висловив бажання, щоб у Данцігу не прийшло до ніякого доконаного факту, та щодо Карпатської України, то знову покликався на «схвилювання у польській прилюдній опінії», що – мовляв – Німеччина хоче з Карпатської України провадити якусь проти польську політику. Крім того і сам мін. Бек порушив справу спільного польсько – мадярського кордону на нараді у Берхтесгадені 5.І.1939 року, кажучи. Що «Польща пізнає в агітаторах, які діють тепер на карпато-українському терені, своїх старих ворогів, і боїться, що Карпатська Україна може розвинутись у таке вогнище неспокою супроти Польщі, що польський уряд може бути спонуканий виступити, що може спричинити дальші комплікації»… На другий день у розмові з мін. Рібентропом у Мінхені Бек знову порушив ту саму справу. В обох випадках стрінувся з відмовою та з відкликом до рішення віденського арбітражу з 2.ХІ.1938 р. Як загально відомо Польщі залежало на спільній границі з Мадярщиною не тому, щоб оминути, як казав Бек, «балканізації Середньої Европи», тільки тому, що 1) до польсько-мадярської границі перла польська вулиця з ненависти до всього українського, 2) що зі спільною польсько-мадярською границею Польща в’язала різні фантастичні пляни про якийсь союзницький бльок держав від Балтику по Чорне чи навіть Егейське Море під егідою Польщі та 3) що у спільній польсько-мадярській границі бачила Польща забезпеку стратегічного характеру на випадок конфлікту з Німеччиною. І ось, саме у тому цілому несамовитому танкові, що його робило все польське громадянство включно з міністерством закордонних справ, видно саме політичний примітивізм, як вислід чисто чуттєвого підходу до міжнародніх проблєм, поруч із неповажним крутійством у