Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

342 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 користаючи відповідно з величезних можливостей впливу на залежну від режіму прессу. І під натиском цієї опінії, під натиском громадянства, пройнятого політичною думкою польської ендеції, під натиском військової кліки Ридза-Сміглого, яка у свому засліпленні мріяла дійсно про тріюмфальний вмарш попід Бранденбуську Браму – кинувся в обійми Англії, яка станула на чолі протинімецького фронту [20]. Під натиском ззовні та зсередини. 19). Історія польсько-англійських взаємин – це надзвичайно характеристичний покажчик змінливої, а проте з історичної перспективи «традиційної» і від тієї традиції невідхильної англійської політики. Підчас мирової конференції та в перших роках після неї саме Англія була тією державою, яка з найбільшою нехітю ставилась до польських максималістичних вимог. Англія вмивала руки перед наслідками надмірного упривілеюванняПольщі коштом сусідів та як вогню береглась, щоб не в'язати себе якимибудь гарантіями супроти Польщі. 21 грудня 1921 року англійський премієр Льойд Джордж заявив у розмові з француським міністром закордонних справ, Бріяном, виразно, що «англійський нарід не дуже ціквиться тим, що діється за східними кордонами Німеччини. Він не хоче дозволити, щоб його втягнули у спори,які можуть виринути з приводу Польщі, Данцігу або Горішнього Шлеська. Навпаки, він борониться перед тим, щоб якнебудь стрявати у ці справи. Англійський нарід вважає, що народи у тій частині Европи є нестійкі та швидко хвилюються. Вони могли б колинебудь розпочати суперечки і тоді було б важко розповчати, хто у тому спорі має правду та хто ні. Тому він (Льйод Джордж) не вірить, щоб його край був готов згодитися на якісь такі гарантії, які могли б його втягнути до військових операцій, будьякого характеру у тій частині світа…» Польська публіцистика знала про ту нехіть, але утотожнювала її з особами тодішніх велико-бритійських правителів і робила їх за неї відповідальними. Це була груба помилка. Коли б на місці Льойда Джорджа сидів був тоді Черчіль чи Чемберлєн, всеодно говорив би те саме, що говорили й діяли Льойд Джордж, Грей, чи Керзон. Бо рішальним