Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

350 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 територію на випадок польсько-німецької війни, відкидаючи таким робом концепцію військово-політичного союзу між Францією, Росією та Польщею. Залишаємо на боці мотиви такого становища Польщі, ствержуємо лише, що з дилєми «Німеччина чи Росія» Польща відкинула у критичній хвилині – обидвох безпосередніх сусідів , спираючись лише на ген далеких союзників, від яких її ділили чужі землі й чужі моря. Наслідок того був такий, що обидва безпосередні сусіди Польщі порозумілись – проти неї. Бо чейже політична вимова німецько-совітського пакту була аж надто ясна! Вона була така ясна, що інстинктовно відчула її (хоч може й розумово не схоплювала) польська та жидівська вулиця. Симптоматичним покажчиком її настроїв була справдешна паніка, яка вибухла по всіх польських живцях, літнищах та випочинкових місцевостях. Не зважаючи на чудову погоду і на формальний відпустковий час, польські й жидівські літники кинулись так масово й раптово вертатися до своїх міст, що по всіх гірських та живцевих залізничих стаціях діялись дантейські сцени: люди губили пакунки, толочили жінок і дітей, лізли крізь вікна, витискали собою шиби у вагонах. Всі відчували, що ось прийшов шпиль крізи, що сталося щось, що мусить заваготіти на долі держави. Невже не знав цього п. Бек?! Міг не знати його й не розуміти Ридз-Сміглий, про якого політичний розум буде ще мова окремо, таксамо, як тупо міг поставитись до тієї події такий міністр, як генерал Каспшицький, що бавився в імпрези, гідні щонайвище молоденького студента. Але Бек, політичний учень Пілсудського, який із рядів ендецької молоді перейшов був до лєгіонів та належав до найвищої військово-політичної інтелєктуальної еліти Польщі, ні, Бек напевне здавав собі справу з того, що значить німецько-совітське порозуміння! Що значить Рапалльо, яке у серпні 1939 року воскресло з попелів квітня року 1922-го! Коли б він був політичною індивідуальністю та державним мужем із стрижнем, тоді був би того самого дня полетів до Берліна. Коли ж Берлін ще 30-го і 31-го сепрня даремне чекав на уповноваженого польського парляментаря, а п. Бек не демонстрував бодай своєю димісією, що не хоче свого імени класти поруч імен Мосціцького, Ридза й тов. під останньою сторінкою польської самостійности, то цим тільки доказав перед історією, що