Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

356 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 ішла тільки про зберігання персональних привілеїв , а не про ідейні напрямні та програмові завдання. І втягання маси старшинства до такої системи – мусіло внести у ряди старшинства заразу політиканської манії. Роза військовими, яких зрештою хтось може виправдовувати, як таких, що змінили стан, до якого належали, і змінили професію, – істнували цілі організації чи то парамілітарного характеру, чи такі, які з військовою владою втримували все найтісніший зв'язок та проте завжди займалися активною політикою і мали величезний вплив на ціле громадське й державне життя. Такими організаціями були: «Звйонзек Стшелєцкі», «Звйонзек Повстанцьцув Сльонзкіх», «Звйонзек Лєгіоністув», «Звйонзек офіцерув резерви», «Звйонзек подофіцерув резерви», «Звйонзек Оброньцув Львова», «Звйонзек Інвалідув», організації членів ріжних колишніх військових формацій («галєрчиків», «довбурчиків» і т. д.), колишніх «пеовяків», «Зажевє» і т. д., і т. д.. На чолі кожної такої організації стояли всі ті старшини. Коли ж навіть ті старшини були вже в резервові, то проте постанови (резолюції) зїздів даних організацій були устійнювані раніш з активними військовими колами та одночасно з політичною адміністраційною владою. Напр. резолюції зїздів «Звйонзек офіцерув резерви» у Львові були завжди редаговані і кореговані у двох рівнорядних інстанціях: у ІІ відділі ДОК ІУ та у виділі безпеки львівського воєвідства. Темою зацікавлених тих зїздів і резолюцій були суто політичні справи, в першу чергу меншиневі. Всі названі організації були головним промотором всяких протименшиневих акцій, інспірованих безпосередньо визими військовими колами. Військова влада не тільки не протидіяла активній політичній діяльності людей, найтісніше звязаних з військом, але сама чинно співдіяла, втягаючи вже безпосередньо і старшинський корпус і всю армію до суто політичнї боротьби, зверненої проти українців, німців, білорусинів, громадян одної держави. Ось сам міністр військових справ генерал Каспшицький стає на чолі т. зв. «Товажиства пшияцюл Гуцульщизни», організації, якої істотною метою було відірвати гуцулів від національної спільноти з рештою українського народу. Та організація, субвенціонована з