Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

358 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 ніби то у відплату за українські терористичні акти чи саботажі, що сталися на тому терені. Згодом у деяких околицях запанував стан т. зв. Хронічної пацифікації: це було голвно у підгірських та пограничних околицях там, де був стаціонований і всевладно володів КОП. Та частина польської армії, яка стояла саме на сторожі польсььких державних кордонів супроти зовнішніх сусідів, займалася немов з уряду активною протименшиневою політикою, включаючи до тієї «політики»й найважчі фізичні події. Режім КОП-а полягав м. ін. на тім, що в деяких пограничних повітах (напр. Дилина), керманичі українських кооперативних крамниць мусіли виказуватись перед місцевими командантами відділів КОП-а, що спроваджують крам виключно тільки з польських крамниць, бо в противному випадку військо крам нищило. Нічого не помагали відклики до адміністраційно-цивільних властей та люди швидко занехали їх, бо фактичну владу у широчезній прикордонній смузі довкола Польщі виконував фактично КОП і староста тільки тоді мав якийсь голос, коли – не оглядаючись на конституцію, закони чи зобовязання варшавського уряду – переліцитовувався з військовими чинниками у переслідуванні меншин. За прикладом міністра військових справ ішли інші генерали й команданти. Командант львівського корпусу генерал Токаржевський оснував «Секретаріят Порозуміння Польських Суспільних Організацій» (СППОС), який фактично став другою та вирішною владою на терені трьох східньогалицьких воєвідств, владою, що не підлягала воєводі, тільки йому, генералові в активній службі та його старшинському корпусові. Адютант того генерала, майор Домонь, став «спецом» від меншиневих справ та виголошував у Варшаві прилюдні відчити на меншиневі теми, де ігнорація предмету суперничила з ненавистю до меншин. Дійшло до того, що в часі великих хліборобських страйків та заворушень, що ними кермувало «Стронніцтво Людове», генерал Токаржевський, щоб відвернути увагу польського громадянства від отих неприємних внутрішньо-польських справ, розкидав з військових літаків летючки за своїм підписом до поляків, щоб вони не спускали з очей «спільного ворога» - українців! (Було це в липні 1936 року), львівські