Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

359 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 військові чинники фінансували протиукраїнську газетку «Поляк-Нреко-Католік», перенесену з Кракова, де вже видно висохло джерело надхнення, – спеціяльно на те, щоб паплюжити єрархію греко-католицької Церкви та вести кампанію за призначення польських єпископів для вигаданих поляків греко-католицького віроісповідання. З інспірації військових кол посол Войцеховський виступив зів своєю голосною промовою у соймі проти митрополита Шептицького, в перфідно-брехливий спосіб перекручуючи становище митрополіта до т. зв. йорданської справи. Генерал Токаржевський, покликуючисьна звичай з австрійських часів, коли то австрійска почесна чета брала участь у святі Йордана на львівському Ринку, запропонував св. Юрові. Щоб обєднати прилюдне йорданське свято для цивільних і військових, але одночасно поставив цілу низку вимог, м. ін., що військова музика гратиме польський державний гимн і т. д. Митрополит, маючи на увазі всю атмосферу, що панувала тоді саме у звязку з протиукраїнською акцією війська та СППОС-у, лякався, що така несвоєчасна маніфестація «братерства» може довести до кривавої драми, яку можуть викликати провокатори, – і тому делікатно відмовився. До того ще й треба додати нетакт генерала, який не вважав за можливе потрудитись спершу самому до митрополита та безпосередньо переконатись про його погляд, лише делєгував польського військового капеляна, який мав уже списаний готовий ввесь церемоніял! Пізніша поведінка польської вулиці у цій справі, підбехтаної проурядовою та ендецькою пресою, доказала, що річ ішла справді про те. Щоб дати вимріяне поле діяльности провокаторам, які були б перетворили церковне свято у страхітливу криваву масакру українськиих вірни. Що можна було сподіватисья по «делікатности» львівських військових чинників, коли вони уладжували наприклад у 1937-му році на військовому грищі на Цитаделі у Львові «баталістичне видовище» – інсценізацію ненависницького для всіх українців «Огнєм і Мєчем» Сєнкевіча, з «малоруськім веселєм» та Заглобою у ролі героя! Величезні афіші сповіщали про це все населення та ображували почування співгромадян – українців. У львівському СППОС-і та львівському ДОК ІУ зродилася теж думка відібрати українцям