Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

375 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 Ген. див. Владислав Сукорський, колишній польський премієр і кількакратний міністр військових справ, стягнув був вправді на себе неласку Пілсудського та його наступника за свою «невтральність», яку зберігав підчас травневого перевороту на становищі команданта ДОК УІ у Львові, та був відсунений від активної служби в армії, а проте (а може саме тому!) мав загальну опінію одного з найбільших польських військових фахівців. У тому характері був теж постійним співробітником старого помірковано- ендецького «Курієра Варшавського», де що-неділі правильно появлялась його стаття на військову, и військово-політичну тему. Автор цих рядків, колишній фронтовий вояк ще зі світової війни, не має даних оцінювати військові здібності генералів. Але тямить, як нині, як з великим зацікавленням читав у читальні одного з живців у Польщі у липні 1939 року статтю генерала В.Сікорського у «Курієрі Варшавському» про «лискавичну війну». Автор з іронією та сарказмом висловлювався про тих, які казали чи писали про можливість лискавичної війни та ставився до теорії такої війни, як до неповажної байки. Лискавична війна, писав він, взагалі неможлива, бо техніка новочасної армії настільки складна, що треба добрих 6 місяців, щоб її щойно розгорнути. Підчас 3-тижневої польсько-німецької війни нераз згадував я ті фахові міркування визначного польського генерала, але ще сьогодні думаю, що його стаття виявилась геніяльною у порівнянні з гаслом, що його кинув був антагоніст генерала Сікорського, маршал Ридз Сьмігли: «сильні, суцільні, готові». Бо німецький наступ при всьому свому лискавичному ході всетаки залишився був позаду хаосу, який його випереджував. І характеристичною рисою катастрофи Польщі у вересні 1939 року не були воєнні поразки, тільки наглий, з години на годину щораз більший розклад всього державного апарату. Що діялось від першого дня війни у Польщі, того не могли докладно знати ні німецькі, ні польські вояки на фронті. Перші з них бачили, що все розлітається під їх ударами, останні – що не мають що їсти, що ані одного дня не діє полева пошта, що залишають їх на ласці Божій їхні команданти та що мають до діла з противником, про силу і вартість якого систематично їх, польських вояків, їхні начальники обріхували. Але цілої скандалістики запілля не