Коваль Г.П. Польща – сторінки історії / Геннадій Павлович Коваль, – Миколаїв – 2021. – 423 с.

376 Коваль Г.П. Польща – сторінки історії. 2021 знали і з нею не здавали собі справи. Такого наглого заломання держави внутрі під першим ударом ззовні – історія світа не знає. Зараз у першому дні війни, 1 вересня 1939, міністерство справедливости видало такий комунікат, оголошений у пресі й радіо. До всіх апеляційних та окружних прокураторів і до всіх городських судів в апеляційних південних і західніх округах. Наказую негайно приступити до виконання мого обіжника з дня 24 серпня ц. р. ч. судового надзоу 5658/39у та ч. прокураторського надзору 1938/9, в порозумінні з владами загальної адміністрації. Міністр справедливости Грабовський». На той таємничий приказ розпочались масові арештування серед усіх національних меншин;арештували теж масово чужих громадян, власників нансенівських пашпортів та взагалі всіх «підозрілих», яких були десятки тисяч . Арештували людей, що знайшлися на списках, що їх виготовляли й доповнювали впродовж повних 20-ти літ: хто лише колинебудь був арештований як запідозрілий у якомунебудь політичному проступку, хто відсидів свою кару, хто сидів лише у слідчій вязниці та вийшов на волю, як нікому неповинна людина, того тепер замкнули. Автор цих рядків знаходився у делєгації, яка ходила інтервеніювати до львівського воєводи у справі арештованих. Ми наводили між іншим безліч конкретних прикладів на доказ, які безглузді ті арештування, роблені по старих списках, коли чейже люди з 1920-го не мусіли бути тими самими людьми у році 1939-му! Начальник суспільно-політичного виділу (безпеки) Харевіч признав правду, але з довжелезного списку осіб, що його предложила делєгація, обіцяв звільнити лише одиниці, бо решта вже «виїхала в невідомому напрямку». Тим невідомим напрямком була Береза Картузка, де в перших днях вересня 1939 року зібралось ок. 7.000 осіб, мужчин і жінок, які пережили пекло, що його Данте у свої фантазії не уявляв собі. Інші були заслані до різних місцевостей у поліському та білостоцькому воєвідстві під поліційний надзір, решта сиділа по переповнених вязницях Польщі, сподіваючись кожної хвилини лінчу юрби або самих вязничних сторожів.